Уривок із розділу 3. «Неспокійне серце»

— Ти виглядаєш неймовірно, — усміхнувся Олексій, коли Поліна з’явилася у світлому платті з фіолетовими квітами.

Вона ледь почервоніла:

— Дякую… Ти теж.

Їхня прогулянка привела до скверу, де вечірнє світло грало на листі дерев. Там вони зустріли Андрія — знайомого Олексія. Він саме зачиняв невеличку крамничку, допомагаючи своєму дідусеві.

— О, Олексію! — вигукнув хлопець і, помітивши Поліну, привітно кивнув. — А це твоя подруга?

Олексій усміхнувся:

— Так. Познайомся, це Поліна.

— Дуже приємно, — Андрій подав їй руку. — Якщо колись знадобиться щось для натхнення — заглядай до нашої крамнички. У нас є старі книги, листівки й навіть рідкісні чаї.

Поліна відчула, як серце теплішає: цей вечір приносив не лише нові почуття, а й нових людей, які могли стати важливими в її житті.

♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️?