Завдання: Поділіться коротким уривком, який чіпляє і передає настрій книги.

Пропоную уривок із прологу, який інтригує та створює очікування:

До того, як вона його побачила... до того, як світ зсунувся.

Я не шукала цього.

Не мріяла про кохання. Не вірила в нього.

У мене були лише мрії про кар’єру, творчість і свободу.

Я хотіла пройти стажування, довести всім — особливо собі — що я чогось варта.

Але тоді... я побачила його.

Це було звичайне ранкове світло.

Шум кавоварки. Люди в ділових костюмах.

Хтось зачинив двері, хтось гримнув папкою.

А потім — тиша.

Бо він увійшов.

Чорна сорочка, бездоганний піджак, погляд, яким можна різати скло.

I всі — абсолютно всі — завмерли.

Я теж. Хоча намагалася не показати. Я опустила очі в телефон, зробила вигляд, що читаю повідомлення, як дурна.

Але його кроки — чіткі, спокійні — були як удари серця.

"Це містер Вард," — прошепотіла дівчина поруч. — "Тримайся подалі. Він — наче з льоду. І жінок не терпить у своєму офісі..."

Я кивнула. Але з якоїсь причини — хотіла подивитися ще раз. Просто... ще раз.

Я підвела очі — і зустріла його погляд.

Темний. Глибокий. Порожній.

І в ту мить я подумала:

"Цей чоловік не вміє кохати."

І я помилилася.

Бо він не просто вмів.

Він зробив це так, що я не змогла забути... навіть після того, як він зник.

Запрошую до обговорення: Як цей уривок вплинув на вас? Він заінтригував? Які очікування у вас виникли щодо героїв та їхньої історії?