Мід сидить навпроти, через стіл. Його погляд не відривається від мене, темний і пронизливий, немов гострі крижані голки.

Чорне волосся недбало спадає на бліде, майже мармурове обличчя, створюючи разючий контраст, який лише підкреслює його різкі, наче висічені з каменю вилиці і глибокі западини під очима.

В чорних очах відбивається полум'я свічок, але замість тепла вони випромінюють холодну впевненість і владність, від якої мені стає моторошно.

Він одягнений у традиційні кольори Меднессу — чорний і червоний. Але чорний переважає — чорний камзол з червоною вишивкою, що нагадує язики полум'я, чорні рукавички з червоними швами.

Він неймовірно високий — навіть сидячи, перевищує зростом багатьох придворних.

Зовнішність майже гіпнотична: досконалі риси обличчя, які могли б належати статуї. Але є в ньому щось... щось таке, від чого мороз пробігає шкірою. Ніби переді мною ожив мій найстрашніший кошмар, одягнений у людську шкіру.

Не пройшов повз мене Морфей. Він ідеально підходить на роль мого головного героя. Беручи за основу Короля Сну я створила свого Міда.

Буду вдячна за підтримку. Книга у вільному доступі.