Нова глава книги "Моя кохана дівчинка". Блін, мені фунцція планування публікації :)

— Що тебе насмішило?

— Нічого, — стис щелепи, — Уявила рожу Стаса, коли він зрозуміє, що його планам кірдик.

Я уявив, як козел белькатий захлинеться юшкою, щойно протягне до неї руки.

— Якщо полізе, голову відірву.

Анька напружилася, посмішка згасла. 

— Мені чи йому?

— Белькатому. Ти недоторкана. Знаю, ти думаєш, що я козел, але знай, що ніколи в житті не бив жінок. І починати не збираюся. 

Батько завжди каже, що жінок б'ють лише слабаки і моральні уроди. Таких треба рядити у жіночу сукню та змушувати язиками асфальт на вулицях мити. І щоб кожен міг дати копняка. Вони не мужики. Цю науку я запам'ятав міцно, тим паче слово з ділом у батька не розходилося ніколи. Він жодного разу не зачепив маму, навіть голос на неї дуже рідко підвищував.