Я ж пишу глави наперед. От якби не поставила планування викладання, то вчора б пропустила і не виклала б нову главу книги  "Мій коханий сталкер" :) А так вона вже добу доступна вам, мої читачі. 

Традиційно залишу цитату з розділу:

— Я зараз запитаю, Ань, — тихо заговорив Костя, — Тільки тому, що ти, це ти. Бачу, що тебе верне від мене, тому ще можеш дати задню. Я відпущу.

Від несподіванки гикнула. По потилиці пройшлися морозні мурашки, на мить повернулося огидне відчуття незахищеності, серце стис дикий страх. 

— Не треба, — вимовила швидко, — Не відпускай. 

— Тоді розкажи, чому істерика накрила. 

Провела рукою по обличчю, щоб зібратися з думками.

— Сьогодні рівно місяць, як сталася та вечірка, на якій викупила свободу, — знову гикнула.

— І що? — він не розуміє.

— Місяць назад мріяла більше ніколи не бачити тебе, а сьогодні сама продалася у рабство і радію цьому. 

Карпенко дивився на мене, як на ідіотку. Та такою і є насправді, від правди ніде не дінешся. 

— Якби не почала шалавитися, мала б справжню свободу, — відрізав Костя