Челендж: Проживи як Головний герой!

Натрапив на неймовірно цікавий та надихаючий челендж від пані Мелені Матхевен під назвою “Прожити як головний герой”. У неї тексту було не так багато, як планую зараз написати я, але сподіваюсь, що тапцем за велику кількість тексту мене ніхто не заб'є, адже він нікого не страшить, так?))

Кхм...

В мене є одна єдина книга, яку я зараз пишу — "Оклейн: Платиновий з Ронуру".

І мій головний герой — це Хорайзен, платиновий авантюрист із Ронуру, що служить у гільдії авантюристів у столиці Еларії, Аль-Сафірі. І сьогодні я проживу день так, як він...

(На початку книги Хорайзен повертається у своє рідне село, щоб відпочити та побачити батьків і давніх друзів, але сьогодні я проживу день його звичного, буденного життя — того, що минає на службі авантюриста в столиці.)

...

А-а-а! (типу позіхнув) ... Прокидаюся ще до сходу сонця, навіть якщо міг дозволити собі поспати довше. Це вже звичка: не гаяти жодної хвилини, аби встигнути побачити й пережити якомога більше. Прокидаюся, звісно ж, у таверні. А де ж ще? На столичний будинок поки що не накопив... Ну, привів я себе до ладу, спускаюся вниз, і за невеликим сніданком жартую з господарем, водночас підслуховуючи чутки, що гуляють містом від уст в уста.

Потім беру свій меч, щит і броню й виходжу на неймовірні вулиці Аль-Сафіра — літаючої столиці, де магія й повсякденне життя зливаються в єдину картину. Діставшись до гільдії, вітаюся з друзями та знайомими. Вони завжди заряджають енергією й додають впевненості! На дошці оголошень обираю завдання: не абияке, а з викликом, новими пригодами й досить не поганою винагородою. І, звісно ж, вирушаю не один, а з друзями — разом надійніше й цікавіше! 

Ми поспішаємо на ранковий рейс. Адже Аль-Сафір — це місто, що парить високо в небі, і спуститися на землю можна лише на борту летючих кораблів. Через деякий час ми сіли на ранковий корабель і вирушили вниз, крізь хмари. Там, унизу, нас чекала дорога. Ми йшли разом, виконували доручення, допомагали тим, хто траплявся нам на шляху. Так крок за кроком здобуваєли репутацію та просто насолоджувалися відчуттям, що творимо добро.

Та цього разу завдання виявляється складнішим, ніж гадалося: за одну добу його не виконати. Ми розбиваємо табір у печері, розпалюємо багаття, смажимо м’ясо з овочами. Ммм... Десь назовні починається дощ, і свіже повітря наповнюється його запахом, що змішується з тріском вогню та ароматом вечері. Атмосфера неймовірна... це ж справжня пригода, кругом природа, а поряд люди, як поділють з тобою ті ж самі емоції!

А далі, коли вечеря підійшла до кінця, один з нас лишається на варті, поки інші йдуть спати. І вже за кілька годин настане час змінити побратима, щоб ніч минула спокійно, а ранок зустрів нас новими випробуваннями.))