Світ вічної зими існував не завжди...

Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману "Донька семи вітрів".

Уривок

Притулююся плечем до бабусі і налаштовуюся слухати. 

— Отож, коли мені виповнилося вісімнадцять, мій батько сильно захворів і тому віддав мене заміж за короля Бернарда. Мій тато відчував, що йому недовго залишилось, тож попросив короля дати клятву, що він кохатиме мене до останнього подиху. Це була не просто клятва. Це був цілий ритуал. Але як тільки Бернард порушить цю клятву, станеться непоправне. Мій тато попереджав, що буде велика біда. Вона триватиме багато віків, а тоді щоразу ставатиме гірше. — Бабуся замовкає. Напевно їй нелегко говорити, та я терпляче чекаю. А вже за трохи вона знову продовжує: — Ми з Бернардом були молоді, жили щасливо, то й думати забули про порушення клятви і про біду заодно. Ми кохали одне одного, зіграли красиве весілля. Народили донечку — твою маму. І жили щасливо багато років. — Бабуся шумно переводить подих. — Твоя мама виросла та зібралася заміж за твого батька. Я з Бернардом тішилася, зіграли Камалії красиве весілля. А через трохи я почала помічати, що коїться щось дивне. Тоді саме літо було... 

— Літо? — напружено перепитую і вдаю, наче чую це вперше. — А, що таке літо? 

Бабуся коротко пояснює те, що я вже і так знаю, а тоді продовжує: 

— Отож, я почала помічати, що ночі улітку стали холоднішими, а через трохи узагалі почалися заморозки, що взагалі неприпустимо влітку. В один із таких морозних ранків я вирішила поговорити з Бернардом про це. А він заявив, що розлюбив мене. Що кохає іншу та йде до неї. Того ж дня він зібрав речі і пішов до сусіднього королівства, до королеви Аделін. Вона значно молодша й красивіша, тому він і пішов. — Важкий, болючий стогін зривається з грудей моєї королеви. — Бернард узяв пожитки, людей, провізію і покинув мене. Я з важким серцем відпустила його. Душа щеміла, але я знала, що вже нічого не змінити, він прийняв рішення. Але дійшов мій зрадливий король лише до межі королівств... 

Маргарита замовкає, а я не можу втримати цікавості: 

— А, що було далі? 

— А далі в королівство повернувся весь королівський ескорт, тільки без Бернарда. Люди всі налякані були. Ніхто не розумів, що відбувається, бо серед літа почалася справжня зима, яка триває й досі. — Бабуся витримує чергову паузу, а по ній додає: — До мене прийшов радник короля і розповів, що як тільки вони приїхали до границі королівств, їх приїхала зустрічати Аделін. Хоча вже в дорозі до границі почалася заметіль. Та на те ніхто не зважав. Всі виконували наказ короля. І як тільки Бернард побачив свою коханку, одразу подався до неї. Коли вони обнялися, все навколо заледеніло. Бернард з Аделін перетворилися на кам’яний стовп, а в королівстві за границею почалася вічна ніч, яка теж триває досі.

Читати тут...

Приємного читання!