Справа в тому, що сім років тому в мене вже був досвід ведення блогу. Пам’ятаєте, який популярний колись був Tumblr? От і я не втрималася й завела там власну сторінку.

Мій блог був про лайфстайл — шматочки підліткового життя, яким хотілося ділитися. Тоді я навчалася у випускному класі: декілька  закоханостей, сварки, безкінечні тусовки. Фотографії, фрази, миттєвості — усе летіло в стрічку. І, зізнаюся, я пишалася тими півтори тисячами читачів, що зібралися довкола моїх історій.

А потім життя зробило крутий поворот: університет, переїзд в місто, окреме життя без батьків, нові стосунки (тоді якраз почалися стосунки із моїм тепер вже нареченим). Часу на блог просто не залишилося, і він поступово згас.

Але любов до самого процесу — писати, ділитися, ловити момент — нікуди не поділася. І зараз, коли я повернулася до блогерства, відчуваю ту саму теплу ностальгію за підлітковими буднями, що тоді лягали в рядки мого Tumblr.

Кажуть, усе, що стається, веде нас у кращий бік. Я в це щиро вірю. Бажаю й вам знаходити радість у кожному етапі свого життя — і жити своє найкраще «зараз» ✨