https://booknet.ua/book/ostannya-kazka-b438416

***

Принцеса стояла розглядаючи сережку, що переливалась всіма барвами у руці, емоції потроху стихали, сльози висохли і ледь помітна посмішка на мить промайнула її обличчям та згасла:

«Як мило… Дивний казкар… Розповів цю історію, лише для того, щоб подарувати мені другу сережку… Це всього лиш казка.»

Дівчина повернулась та підійшла до дзеркала, що висіло на стіні біля вікна. Вправним рухом заклала волосся за праве вушко і глянула на своє відображення:

«Дива та й годі… Коштовних прикрас в мене багато та, я не пам’ятаю щоб хоч колись одягала інші сережки, окрім тієї єдиної, яку ношу з дитинства… А вушко проколоте… Ніколи б не подумала, що в неї є пара…» - з цими думками вона почепила другу сережку. Сережка яскраво блиснула, відбиваючись у дзеркалі, і на мить осліпила дівчину яскравим спалахом сонячного світла... Принцеса заплющила очі. І в цю ж мить відчула грайливий літній вітерець, що промайнув повз та, проникаючи під одяг, огорнув тіло п’янким ароматом польових квітів, який так приємно лоскотав їй ніздрі…

***

Це остання частина епілогу. Як гадаєте, що мало відбутись далі? Чого я, як автор вирішив не писати, щоб читач додумав сам? На вашу думку: в цієї казки - щасливий чи трагічний кінець?