Продовжую викладати свій роман. Кожного разу, як публікую розід, руки тягнуться половину переписати. Але я й так занадто багато його переписував, тож маємо що маємо )
Як завжди половина нового розділу йде в середу\четвер, остача в неділю.
Тізер четвертого розділу:
--
- О. Обов’язки. - глумливо сказав Тейот. Він раптом відчув роздратування, тим більш несподіване, що за останні дні вже звик до своєї власної байдужості. – Дозвольте я розповім вам про обов’язки, юначе. Обов’язок – це не те, що вам здається. Ви були тільки на Перехресті і там, у себе. А я бачив багато світів. Я бачив багато людей, які точно були впевнені в тому, в чому полягає їх обов’язок. От як ви. Але обов’язки – це лише засіб контролю. Кажіть людині з дитинства, що її обов’язок – катувати дітей чи зраджувати рідних заради місцевого диктатора – і вона буде робити це, з радістю. Кажіть іншій, що її обов’язок перш за все захищати сім’ю – і вона без сумнівів зрадить державу заради сім’ї. Коли ви кажете, що такий ось ваш обов’язок, ви просто маскуєте для себе пріоритети, які насправді виховала у вас ваша сім’я, громада, суспільство. Це те, що ви кладете на чашу терезів, коли здається, що вони застигли у рівновазі, але обирати якось треба. І дуже погано, що у багатьох випадках це все одно буде зрада одного заради іншого. Ось і тут – ваш обов’язок каже вам, що ви маєте приректи свою сім’ю на смерть заради віри. Що ж, чудово. Це ваш вибір. Або вам здається, що ваш, а насправді вибір ваших жреців, які виховали з вас фанатика. Але я не ви. Щодо мене, мій обов’язок перш за все заробляти гроші для Палати. Не вступати в двобій з стародавнім чаклуном заради чиїхось принципів. А просто заробляти. Розумієте?