Спокуса ховається у бібліотеках

Вітаю, мої любі Спокусники!!!

2 ЗНИЖКИ! Подаруйте собі насолоду справжніх почуттів, кохання, яке долає всі перешкоди, де немає місце егоїзму, а лише ніжність та чуттєва пристрасть. 

Уроки Містера Джеймса -20%

“Я повертаю голову і бачу містера Джеймса, який йде під дощем до мене. Хапає мене за руку і веде мене до свого авта. Я вириваю руку з його міцної хватки і намагаюсь дивитись крізь дощ. Краплі величезні та щільні закривають перед собою весь світ. Вони затушовують видимість, а звук їхнього легкого удару по покрівлі автівок створює густий мелодійний фон. 

   Я витираю очі, кліпаю і врешті-решт говорю.

   — А ви, як чоловік, який не знає чого хоче. 

   — Це я не знаю?! 

   — Доведіть, що знаєте. Бо я в цьому сумніваюсь. — Я починаю труситись, як маленьке цуценя, але водночас я до знемоги збуджена тим, що відбувається. Я хочу дати ляпаса йому і водночас впасти в обійми. Що з моєю головою?

   — Хочу тебе добряче покарати за дурні вибрики. За те, що ми обоє стоїмо під дощем, а мали б сісти у авто і поговорити. 

   — Покарати? Мене?! Як маленьку дівчинку?! 

   Серджусь і йду повз нього, але він хапає мене за руку, і я опиняюсь притиснутою до дверцят автівки. Він нависає наді мною і його гаряче дихання торкається мене поміж холодного дощу. 

   — Ні, я хочу тебе покарати інакше. І повір це дуже по-дорослому.

   Я важко дихаю, торкаючись його грудей, а потім ми обоє накидуємось на губи одне одного. Холодний дощ б'є по наших обличчях, доки ми палко цілуємось. Я обіймаю його за шию, доки його рука стискає мою потилицю, а іншою він обпікає мою шкіру на талії. 

   На мить його губи відриваються від моїх і він дивиться крізь дощ на мене. 

   — Декстере… — Видихаю я і бачу пару скрізь дощ.

   Він усміхається.

   — Ти вперше назвала мене на ім'я. 

   — Сподіваюсь, я сьогодні трохи голосніше скажу твоє ім'я.

   Ми обоє важко дихаємо і він знову цілує мене, так глибоко, що я знаю відповідь на своє запитання. 

   — Не трохи… ти будеш кричати моє ім'я. Підходить?

   — Підходить. — Усміхаюсь йому в губи і він ніжно кусає мене. 

   — Сідай в авто. 

   Він відчиняє дверцята і я за мить в автівці. В теплі. Зуби цокають, але найщасливішої людини немає на землі. 

   Декстер сідає у авто, зачиняє дверцята і тягнеться до мене. Цілує довго з натиском, а коли відпускає, одразу заводить мотор і ми виїжджаємо з парковки. 

   — Ми їдемо?..

   — До мене. 

   Всім моїм тілом пройшла гаряча лава і осіла між моїми стегнами. Сьогодні я взнаю, як це бути з тим, кому віддала своє серце.

   Декстер бере мою холодну, мокру долоню в свою, і на мить зустрівшись поглядами, ми усміхнулись, кажучи тим самим - про почуття, які вирують всередині нас. 

«Заборонене завдання» - 20%

 “Перша ночі, ми сидимо у ліжку з коробочками китайської їжі, яку ми замовили, як тільки закінчили з третім раундом примирення. Те, що робив Оуен зі мною, я б охарактеризувала, як – «прощенний».

  Я вийняла з коробочки креветку в соусі і простягнула її Оуену, який тримав у руках келих з вином, і уважно дивився на мене. Відкусивши шматочок креветки, він сексуально облизав губи, і я мимоволі зробила такий самий рух язиком. Оуен усміхнувся, і на обличчі заграла та сама ямочка, яка мене з ніг збиває.

  Узявши до рота шматочок креветки, я кинула палички до коробки, і відставивши її, запитала.

  — Де ти був цілий день? І чому тебе не було на лекції? І твоїх друзів до речі теж не було. — Узявши з рук Оуена келих з вином, я зробила ковток, щоб трохи заспокоїти нервову систему, яка починає мене накручувати.

  — Чесно? — Він повів бровою.

  — Тільки так.

  — Я напився. Навіть не помітив як. Ми всі напились.

  — Ти…

  — Запитуй.

  — Ти одразу пішов до хлопців?

  — Ні. Я був вдома, поговорив з тіткою і хотів заспокоїтись, все обдумати і зустрітись на лекції, але зателефонував один Кріс… і я поспішив до них. Ми напились в будиночку біля басейна. Я, Люк, Кріс та Нік. Ми тупо проспали до обіду, а потім був такий відходняк, що це триндець. — Він похитав головою і скривився. Я засміялась. — Смішно?

  — Ага. Це кара за те, що одразу не повернувся до мене.

  — Це точно. — Він повів бровою.

  — Не йди більше ось так.

  — Не буду. Мені було боляче те, що я так тебе залишив… Але… в той час я був сердитим, що ти мені не довіряєш. Розумієш?

  — Так. — Я похитала головою, і надпивши вина, передала келих Оуену.

  — Я не збираюсь ходити на тусняки. Якщо б я це планував, я б тобі розповів. Але я не збираюсь цього робити. — Оуен випив вина і поставив келих на тумбочку біля ліжка і так само вчинив з коробочками з під китайської їжі. Потягнувши мене в свої обійми, ми впали на подушки. — Довіряй мені. Запитуй. Але не накидайся на мене, особливо, якщо в чомусь не впевнена. Ок?

  — Так. Я злякалась… — Чесно зізналась я.

  — Чому?

  Я задерла голову і зустрілась з ним очима. Ці шоколадно-медові очі дивились на мене пронизливо, глибоко… чекаючи на зізнання.

  — Я боюсь вечірок… бо там молоді дівчата… О, і ще «гарбузики» і таких гарбузиків хоч греблю гати… І…

  — Не «і». — Оуен торкнувся своїми губами моїх, а потім продовжив. — Ніколь, ти себе бачила в дзеркалі? Ти ідеальна. Ти найсексуальніша жінка, яку я коли-небудь бачив. — Він ніжно торкнувся моєї щічки кісточками пальців. — Я тобі ніколи не зраджу. У мене є все, що можна бажати, як я можу подивитись на когось іншого, чи торкатись когось іншого після того, як пізнав, що таке справжній кайф. Я кохаю тебе. Я нікому раніше не говорив цих слів. Тож, прошу вір мені.

  В моїх очах з’явились сльози.

  — Я кохаю тебе. — Потягнувшись до його губ, я усміхнулась.

  — Що?

  Я нічого не промовила, я просто почала опускатись нижче, цілуючи його тіло. 

Спокусливі книги Харламової Анни ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ - всі смаколики 18+ (візуал для дорослої аудиторії) 

Підписуйтесь на СТОРІНКУ БУКНЕТ 

Ще один телеграм (тріо авторок) 

Мирного неба!!! Героям Слава!!!