Любі підписники (і ні!), натрапила я тут на один блог з дуже емоційним закликом до новачків-письменників не публікувати свої твори, бо вони фігові, нікому не потрібні і бла-бла. Все б нічого, але:
1) блог (як і книги його авторки) з 99% ймовірністю згенерований штучним інтелектом (ШІ)
2) текст блогу спирається на хибну експерність та є цілковито зневажливим по відношенню до колег по перу.
Як ви вже помітили, в мене від того «пригоріло» і я таки маю що сказати авторам-початківцям.
Якщо коротко, то ПИШІТЬ, нікого не слухайте.
Якщо довго, то от вам історія з обґрунтуванням.
Я часто розповідаю про початок власного творчого шляху в трохи романтизованому ракурсі, щоб не тиснути на психіку аудиторії. Звучить ця версія приблизно так: «Писати я почала, бо бачила нав'язливі сни про персонажів посеред вогню й руйнації. Я захотіла дізнатися їхню історію, а вийшов роман».
Правда ж виглядає так: після подій 14-го року, окупації, евакуації з парою валіз, повної втрати попереднього життя, друзів, дому, малої батьківщини, особистих речей, зв’язків та орієнтирів, після каторжної роботи впродовж 4 років, шаленої економії, неможливості народити дитину (бо ж не в злидні ж народжувати), я отримала важкі нерврологічні проблеми, підсилені ПТСР та переддепресивним станом.
І так, нав’язливі сни про неіснуючих героїв — читай «жахіття» — були частиною мого повсякдення.
Я дійсно почала записувати історію цих героїв, аби позбутися важких думок і якось «перетравити» те, що пережила (або що пережили мої близькі та знайомі) в 14-15 року. Це була творча психотерапія у чистому вигляді, яка за півроку переросла в роман і була опублікована як є: з дурними помилками, без найменшого уявлення про структуру сюжету, експозицію чи розвиток героїв.
Але це ДОПОМОГЛО мені не поїхати кукухою, розумієте?
Той роман ніхто не читав, він не був потрібен нікому, крім 2-3 дивовижних людей, які чомусь у мене повірили. Він пережив 6 тотальних редагувань, 3 переписування «під нуль», переклад, купу скорочень, розширень. Зараз від початкового тексту, мабуть, тільки ідеї й залишилися. Мені знадобилося аж 5 років, аби довести його до стану саме літературного твору, а не саморефлексії. Але я щиро вважаю, що письменником я стала лише завдяки йому, бо тепер цей роман має і читачів, і схвальні відгуки.
В 22-му році ситуація повторилася, а написана під новини про Бучу і Херсон книга виходить друком у видавництві (справжньому-справжнісінькому, від чого я досі в шоці).
Так от, до чого вся ця купа літерок.
Новачки-письменники, не слухайте нікого. Пишіть.
Пишіть, якщо вас це заспокоює.
Пишіть, якщо маєте прожити свої травми й намацати опору під ногами.
Пишіть, навіть якщо вас читає тільки мама і сусідка по дачному кооперативу.
Пишіть, якщо травм немає, але хочеться поділитися життєвим досвідом, разом посміятися і помріяти.
Пишіть, якщо у вас є бажання щось розповісти.
Просто ПИШІТЬ.
Майстерність прийде з часом. Якщо ваша мета — зібрати читачів і стати знаменитим чи заробити грошей, то це ОКЕЙ. Вдосконалюйте стиль. Погугліть, що таке експозиція, зав’язка, розвиток, кульмінація, катарсис. Погугліть принцип ескаляції. Прочитайте 1-2 книги з порадами для кіносценаристів (саме ці книги зазвичай містять купу корисних практичних прийомів). Запишіться на будь-які коротенькі курси літмайстерності. Опануйте таргетовану рекламу. Читайте свій текст вголос: якщо не вистачає дихання дочитати фразу до кінця чи вона криво звучить, то скорочуйте й переписуйте. Сколотіть собі групу з 5-10 однодумців-авторів, з якими ви будете читати тексти одне одного й давати поради щодо діалогів, динаміки сюжету, подання інформації.
Пам’ятайте, що ШІ — лише інструмент. Генеровані тексти видно неозброєним оком, вони не дадуть вам ні самореалізації, ні нормального припливу аудиторії. Ви не станете письменником, ви станете оператором чатуЖПТ, промт-адміністратором, от і все. Проте ШІ можна і варто використовувати (принаймні на початкових етапах) для аналізу структури, загальної оцінки якості сюжету, темпу розвитку подій. Для генерації візуалізацій врешті-решт, а також для подолання «страху чистого аркуша».
Спробуйте попрацювати з професійними коректорами чи редакторами (так, за ГРОШІ). Достатньо обсягу в 1 авторський аркуш (40 тис знаків), щоб «ухопити» напрямок, в якому вам варто рухатися для самовдосконалювання (стилістика, орфографія, ритм, синонімія-тавтології).
Пам’ятайте: ніхто не пише ідеальні книги з першої спроби. Ніхто. Але з часом вам вдаватиметься краще й краще.
І вже точно не зважайте на думку тих, хто недолуго й заздрісно намагається зламати ваші крила та позбутися конкурентів, знецінюючи чужу роботу!
Довгий вийшов блог. Соррі. Але ж накипіло.
Ваша Анні.
PS.Нижче залишу список інструментів, які, можливо, допоможуть вам самостійно покращити якість текстів.
Доступ до цього твору мають тільки зареєстровані користувачі
Реєструючись на порталі Букнет, я підтверджую, що ознайомлений з Угоди користувача і згоден з нею.
50 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗгаданий блог не бачила (мабуть, на краще), але з цим дописом згодна на 100%.
Початківця образити легко, і залишається тільки здогадуватись, скільки чудових книжок не було написано суто через те, що хтось колись такому автору сказав "ти пишеш фігню". Але те, що для одного - нецікавий непотріб, для когось іншого може виявитися тією самою історію, яка йому потрібна тут і зараз. Головне завдання - потрапити такому читачу на очі, а цю змогу дає публікація в мережі. Тому коментарі на кшталт "та кому потрібні такі твори, нащо ви їх публікуєте" вважаю банальним снобізмом або тролінгом. В цьому випадку, з огляду на вказаний в дописі бекграунд, схиляюсь до другого.
Ніхто не пише ідеально з першого разу. І з другого - теж, і з -надцятого - завжди можна знайти, до чого прискіпатись.
Чи привід це не писати? Ні, якщо письменництво приносить задоволення або полегшення, або ще щось. Ну а якщо є ще й амбіції, то тоді вже, як то кажуть, не знати - не соромно, соромно - не вчитись.
А до переліку інструментів, мабуть, я б додала ще словник сталих виразів рос-укр - дозволяє непогано пожвавити текст, особливо, для первісно російськомовних авторів:
https://stalivyrazy.org.ua/
Аплодую стоячи. В мене вчора горіло-палало, але я стрималась, може, і дарма.
Підписуюсь під кожним словом. І ніхто не має права впливати на наше рішення вилити свою душу в текст і показати її світу, якщо ми цього бажаємо. Або НЕ показувати, якщо не бажаємо. Тим паче якщо мова йде про особисті, складні речі.
Свого часу письменництво витягнуло мене з глибокої депресії, і а потім дозволило в неї не впасти знов в 22-му році. І той же 22 рік породив найглибші творчі речі (хоча не все я покажу людям, але не через рівень майстерності, бо справа взагалі не в ньому).
Обіймаю і дякую, що поділилась досвідом!
Анні Кос, Ахах, видавництво це прекрасно, але ж на то треба багато часу! Це ти, героїня, все встигаєш))
Підтримую усіма руками і ногами, пальцями, вухами, кожною своєю частиною, кожне написане слово!
Під кожним словом підпишусь.
Не знаю на якій частині роботи над твоєю першою книгою я прийшла. Але це моє читацьке захоплення на довгі роки.
Тому автори-початківці, вірте в себе і пишіть, викладайте. Навіть сире.
В сирих текстах є своя авторська, непередавано романтична та наївна атмосфера
Анні Кос, Люблю я твори аль денте
Коли там автора відчутно на максимум.
Але я тобі нагадаю, що та книга повернула мені бажання малювати, чим я на то момент не займалася роки.
Дякую за цей чудовий допис та за професійні поради. Вже довго ношу в собі цю думку - почати писати і публікуватись...але звісно ж зупиняє думка "ну і яка з тебе письменниця, не позорься".. Зчитую ваш допис як знак почати таки писати. Вдячна за натхнення та бажаю вам успіхів та безліч нових досягнень!
Нажаль хорошими справами прославитись важко . Тому зараз що б заробити собі популярність люди дуже часто вдаються до хайпу .Думаю той пост був спрямований саме на це ,просто байт на коменти .
Всі колись були новачками, всі без виключення. Мені особисто абсолютно фіолетово на таку "експертну" думку, котра вказує що новачки не повинні писати )))
Я також новачок. Хоча в принципі мені всеодно взагалі чи буде багато читачів, чи кілька всього. Тому я не рекламую свої фантазії, не пишу блоги і не сильно активний взагалі.
Але подібних авторів готовий "прорекламувати", щоб всі знали як виглядає позорище.
Погоджуюся з Вами - писати потрібно, викладати теж, адже кожний може знайти своїх читачів! Додам ще до програм: "Мова ДНК нації" (https://ukr-mova.in.ua/perevirka-tekstu) для перевірки тексту!)
Анні Кос, звісно ж ні! потрібно допомагати і підтримувати молодих та перспективних письменників початківців!)
Щиро дякую за такий чудовий блог))) Шкодую, що не трапився такий, коли тільки починала писати, коли "тікала" в написання від стресових ситуацій. Банальне "Не помиляється той, хто нічого не робить" тут теж працює. Досвід - діло наживне. Добра і позитиву вам)))
Анні Кос, ❤️
Дуже класний допис, як автор новачок, прислухаюсь до ваших порад.
Ваш блог мені нагадав, як блогери, що досягли успіху, теж говорять, що не треба вам той блог вести і створювати, що в вас не вийде і тд. Бо алгоритми і так далі. А я вважаю, що проявлятись необхідно. Дуже. Говорити про своє. пробувати. Ніхто з першого разу не робить щось величне чи хоча б варте уваги. Всі помиляються. Але на помилках вчимось. Тому я підтримую вас. Дякую за такий гарний пост
Анні Кос, Погоджуюсь з вами❤️
Дуже влучно сказано. Дуже важкий творчий шлях у вас. Я теж починала з купою помилок на голому ентузіазмі освоюючи з нуля, від першого мавпячого натиску на клавішу і аж до сьогодні, бо ж я ще вчуся, і теж нікого не слухаю. Пишу як вмію і що вмію, і мала я на увазі буд чию думку щодо свого письма)) а стосовно ШІ взагалі ревносно тримаю чистоту свого власного стилю, якщо і з можливими помилками, але моя мова щира, жива і справжня людська☺️
Анні Кос, Дякую ☺️❤️ Навзаєм ❣️
Я скажу одне пишіть. Пишіть і будьте добріші один до одного. Бо ніхто з нас не знає хто там за тим нікому і яка в людини ситуація. Може одне ваше слово врятує її чи навпаки вб'є.
Ангеліна Мюрей, Боже, можна я вас обійму?
Золоті слова!!!!
Ооо, ура, ще хтось пише про ШІ, крім мене.
Все не читала, але дуже крута робота, чудові поради для новачків.
Писати точно варто!
Марія Залевська, Та тут ніхто впливу не має насправді. Блоги - вузенька тусовка, 90% живих читачів сюди не заглядає. То так: нам, авторам, язики почухати.
ШІ навіть в бестселерах є, але рік тому ШІ і на амазонці продавалися, а зараз - глухо, тихо, нікого не чутно. А живих авторів чутно. От і робимо висновки
Теж бачила той жалюгідний блог, але навмисно стрималася від коментаря. Бо опублікований він був заради хайпу. Авторка вважає, що брудний піар - теж піар. Що ж... це її право. Але якби мала клепку, то розуміла, що подібні блоги відштовхують як читачів, так і авторів. А ви молодець. Видно, що старалися. Дякую за чудовий блог)
Вікторія Франко, Ні, ну він таки піар. Просто вихлоп від нього осідатиме тиждень)))))))
Я от 1) поповнила свій список ШІ-авторкинь 2) поповнила список людей, з якими з власної волі не матиму справ взагалі :)
Корисний блог!
Якщо не помиляюся, той блог був не про те, щоб не публікувати, а про те, щоб не викладати "сирі" тексти.
Наталія Шепель, Переконливо прошу дотримуватися в діалозі загально припустимих норм спілкування.
Звісно, новачки, пишіть! Викладайте в інтернеті, діліться своїми історіями, просувайте їх.
Але пам’ятайте: усе, що ви публікуєте, бачить велика кількість людей. І серед них завжди знайдуться ті, хто розбирається у темі значно краще за вас. Вони можуть критикувати, підказувати чи навіть обзивати.
Щоб уникнути неприємних ситуацій, варто постійно навчатися, вдосконалювати свої навички й ретельно перевіряти інформацію, яку ви використовуєте. Бо те, що сьогодні здається вам «вау» і чим хочеться поділитися негайно, уже через пів року може викликати усмішку чи навіть подив: «Що за дурницю я тоді написав? Який примітив!»
Не поспішайте. Ваше місце нікуди не зникне, а от перше враження можна зіпсувати назавжди. Краще витратити трохи більше часу, щоб результат був дійсно вартим уваги.
Натка, Дякую, я бачу що там немає сенсу щось доводити. Пишу більше для інших авторів, зокрема новачків, щоб не закріплювали в собі настанову "терпіти будь-які образи"❤️
Коментар видалено
❣️❤️✨
Olla Kult, Хоча, якщо ви про блоги. То так. Чим більший актив під блогом. Тим довше він находиться в вверху і його бачить більше людей)))
Ого, навіть цікаво стало що ж там таке понаписали, що в Вас так підгоріло (але якщо чесно зовсім нецікаво, бо я хочу писати й буду писати, а кому там що муляє мені до сраки, вимбачте). А Вам звичайно дякую за такий чудовий змістовний пост на підтримку авторів. Супер просто )
Анні Кос, Дякую, буду чекати )
Чудовий блог. І я завжди кажу авторам-початківцям. Пишіть. Якщо бачу чудовий текст - радію, як мала дитина. Люблю відкривати для себе нових авторів, мова книг яких гарна, сильна, оригінальна, де ж кличний відмінок у звертаннях (це у мене пунктик, каюся!)...
Мені ріжуть очі тексти ШІ, аж, образно, кров з очей)))
Але і я теж почала писати у важких умовах, перші книги народилися з депресії та складних днів.
Тому кожен письменник повинен пережити етап становлення, де зловити свій стиль! Стиль оригінальний і притаманний саме йому! Ох, дівчата й хлопці, ШІ точно не дасть вам власного стилю.
Радію, що маємо чудові книги на Букнет, які зцілюють душу.
Дякую, Аню. ❤️ (Це я, ти мене впізнала???)
Ванда Трезор, Звісно впізнала!!!!!!!! ❤️❤️❤️
І я вкотре вже кажу: неймовірно пишаюся тим, скільки талановитих Людей з великої літери зустріла тут за останні роки. А ШІ - ну це ж профанація, навіть якщо поки це "в новинку" іноді залітає.
Людина тягнеться до людини. Ну не об'їхати на кульгавій козі тисячоліття еволюції ніяк.
Радію тому, що вже й читачі починають бачити та відрізняти книги написані ШІ. На жаль, такі аШІтори не розуміють цінності написаного/вистражданого СВОГО твору, тому і знецінюють працю інших.
Дякую за блог ❤️
Впевнена, що авторка писала його у багіністих сережках )))
Олеся Глазунова, А-ха-ха! Ні! Але багіньські сережки були позавчора!!!!! Я їх лімітовано ношу, аби не начаклувати чогось несподіваного))))))))
Дуже класний пост, який потрібно винести в окрему брошурку і поставити в рамочку. Саме такі слова підтримують людей, які й так тримаються на кожному прочитанні твору (сама така). Але такі люди як ви, допомагають не здаватись, а продовжувати вірити в себе. Розвиватись, наприклад з вашими інструментами. І це дуже цінно, що люди, які вже мають вагу, повертаються до тих, хто тільки мріє про перші вершини! щиро дякую вам за цей пост підтримки!❤️ і хочеться підтримати вас за всі пережиті жахи від сусіда, який на жаль нам даний життям!❤️❤️❤️
Люмен Белл, Обов'язково вірте, я серйозно. Бо затюкати можна навіть найталановитіших. На початку кар'єри навіть Сальвадору Далі виявилася підтримка й безвідмовна віра дружини, аби шукати спонсорів та продавати картини, які зараз коштують мільйони. Всі колись були новачками!!!
Дякую! ❤️❤️❤️
Дуже емоційно і дуже все вірно сказано!!!
Елена, Дуже дякую!!! ❤️
Дякую за блог❤️♥️❤️
Тея Калиновська, Та немає за що! ❤️❤️❤️
Як це не пишіть новачки? Мене це добиває. Тобто всі народжуються відразу експертами з досвідом 10+ років. Як отримати досвід, якщо не почати ? Якийсь брєд, якщо чесно.
І ці вічні штампи та упередження дратують. Я навпаки намагаюся йти до нових спеціалістів в будь якій сфері. Чому? Бо вони будуть гризти зубами і доказувати, що вони не гірші, а навіть кращі за спеціалістів з досвідом, по-перше. По-друге, вони ще не вигоріли, не втомилися від людиняк, які задовбують, а вірять в них))) кожен афігєнний спеціаліст був початківцем.
Я до цих пір вважала себе спеціалістом з недостатнім досвідом, а потім в якийсь момент порахувала, що в нерухомості я з 2019. І сама офігіла)) то не така я й пропаща )))) чи була я поганим/хорошим спеціалістом в перший рік роботи? Чи навпаки зараз краща? Що тоді, що зараз є різниця і є свої переваги та недоліки. Тоді я більше вірила в людей і більше вони мене засмучували. Зараз менше стресую та розчаровуюся в людях. А послуги так само надаю якісно і чесно - це незмінно. Дуже обурює брехня в професії, бо раніше дивувала ))))
І як на мене новачок - це круто, обожнюю і поважаю таких людей. У вас все вийде. Головне не опускати рук ❤️
Тіна Никитенко, Ага, погоджуюся на всі сто відсотків. Саме таке враження й було
Такий щирий і правдивий текст. Дякую. Добре, що є ця можливість і майданчик для спілкування.
Ольга Лу, Хотілося надихнути тих, хто сумнівається в своїй здібності до письменництва ❤️❤️❤️
Згодна з вами. У кожного є свій шлях. А для того, щоб когось критикувати має бути якесь підґрунтя для цього. А не закортіло й написав свою думку, яка може негативно вплинути на автора початківця. Дякую, що висвітлили таку важливу тему))
Анжеліка Горан, Ви знаєте, навіть дуже-дуже досвідчені критики, з академічною освітою, шаленим досвідом та доведеною експертністю можуть помилитися з порадами на кшталт "текст поганий, не публікуй".
Відповідальність має бути. Обізнаність. Людяність. Оце і є справжнє підґрунтя для критики. Все інше - лише особиста думка.
О, до речі про голову дуже відгукується. Одна моя подруга пише буквально по рядку, ніде не публікується, але для неї це можливість розвантажити психіку.
А я вважаю, що це ще й деяка форма захисту та рефлексії. У мене специфічна астрологічна карта, яка може притягувати небезпечні обставини, але коли я переливаю це у текст, воно мене обходить боком. Бо все починається у свідомості
Анні Кос, ♥️♥️♥️
Чудовий блог. У кого є талант не потрібно його ховати. Світ хоче бачити хороших авторів)
Анні Кос, Я також)
1 аркуш = 40 тис. знаків? Якось дуже забагато. В Букнеті сторінки і то менші набагато. Шось тут не так
Сергій Брандт, Авторський аркуш — умовна одиниця вимірювання обсягу текстової та ілюстративної інформації літературного твору, що використовується у видавничій справі і є основою для обліку праці автора. Дорівнює 40 000 друкованих знаків прозового тексту (враховуючи цифри, розділові знаки, проміжки між словами).
Це близько 20 стандартних букнетівських сторінок. Достатньо для першого "скрінінгу" текста.
Браво, аплодую! Красиво, потужно!!!
А ще, твоя історія✨ Це приклад, де попри всі негаразди і життєві труднощі - ти змогла! Це класно! Ти молодчина❤️
Аліна Скінтей, Та всі ми змогли, якщо вже погребли до 25-го! ❤️❤️❤️
Браво! честно и от сердца.
Я не писатель, я читатель со стажем)) и со своей стороны могу сказать, что если написано искренне и увлекательно, всегда найдется именно ваш читатель, который простит автору и огрехи написания/перевода, и рояли по тексту. Пишите! Не лишайте читателей самостоятельного выбора ;)
талина лиепа, ❤️❤️❤️
Як же мені відгукується ваш пост. Я, дякувати богу, виїхала до Польщі раніше за перші прильоти, але депресія мене наздогнала. Все своє життя я малюю, завжди знаходила час, придумувала сюжет і з задоволенням копала і розвивалася сюжет та композицію. Працювала дизайнером. А за кордоном, ця частинка мене якось просто вмерла. Малювати більше не можу і не хочу, а діра в душі залишилася. Якось натрапила на цей сайт, зрозуміла що можна не лише читати, а і публікувати. І от, я знову повертаю собі себе, знову отримую кайф від пошуку деталей і варіантів розвитку сюжету. Дописую свою 1 історію, у якої купа помилок, бо пишу на емоціях і кілька читачів. Але мені знову щось почало дарувати радість.
Р.s. бажаючим почитати і підтримати, буду неймовірно рада❤️
Анні Кос, Дякую❤️
Це так щиро і відверто...
Дякую.
І співчуваю вашим втратам через довбаних сусідів(((
Анні Кос, Добре! ❤️❤️❤️
Зосередьмося на тому, що тепер сучасна українська література поповнюється новими іменами)))
Чудовий блог. Я також саме цієї думки. Пишіть, пишіть і покращуйте свої навики і стиль. Ніколи не зупиняйтеся
Світлана Романюк, Точно так!!! З кожним рядком, з кожною книгою!
Чудовий блог, дякую
Софія Анрі, І вам дякую за підтримку!
Дякую, вам за цей блог. Я хоч і просто читач але також тут відволіктись від усього, від війни(((. Книги заспокоюють, деколи розвеселяють❣️ ( а якщо чесно то роздраджують і не дають збожеволіти в сьогоденні)
Натка, То читайте з насолодою і нікого не слухайте! Обіймаю!!!!
Знаєте, ваш допис офігенний. Я завжди ненавиділа в школі твори писати, але після вашого допису з таким детальним поясненням структури і технічної частини - навіть в мене зачухалися пальці свої навязливі думки викласти в світ і щоб вони пішли.кудись.подалі)
Я в читанні книг зазвичай тікаю від реального світу, а тут, виявляється, ними модна кукуху лікувати.
Обійняла :)
Екатерина Буренко, Я теж тікаю, як не знаю хто. Аж капці гублю. І вважаю, що це абсолютно окей!
А й спробуйте, раптом, це дійсно початок вашої особистої історії? :)
Ви дуже сильна особистість. Ваш блог справжнє натхнення для новачків. Хочу від всіх подякувати за підтримку та поради.
Кері Блек, Та всі ми насправді сильні хоча б тому, що досі живі. Вірю в людяність, вона має все подолати!
Спасибі за теплий блог!
Головна порада слушна! Писати!
Адже як ще навички покращити? Тільки через практику. Не пишучи навчитися писати неможливо.
Окремий респект за Ленгвідж Тул, обожнюю цей інструмент)
Юрій Гадзінський, Практика, практика і нічого, крім практики. Інструменти важливі, але всередині має бути все ж людина, а не роботи і алгоритми.
Ленгвідж крутий!
Дякую❣️
Лідія Іванюк, І вам дякую за підтримку!!!!
Ось такий блог для новачків я, досі новачок, підтримую!
Поліна Ташань, ❤️❤️❤️
Це ж творчість, в ній кожен має право на самовираження! Ще будуть всякі «вумні» забороняти. Ага. Щаз.
Абсолютно з вами згідна, таким чином, як ви, починали писати всесвітньо відомі автори, Ремарк, наприклад.
Єдине, на мою думку, Горох - такий собі словник. Там про будь-яке російське слово можна дізнатись, що воно українське. І обгрунтування - 200 років тому якийсь класик вжив його в особистому листуванні ( навіть не в творі!) отож воно українське, бо класики - це такі істоти, що випромінюють літературну мову 24 на 7. Ну, то таке... захопилась)
Дієз Алго, Є таке, ага. Але то хай русня тепер доводить, що то їхнє слово, а не наше)))))))))
Гарні слова. Абсолютно згодна з дописом.
Юлія Богута, Дякую, Юлю!!!
Погоджуюсь на всі 100%. Цікаво, чим керуються люди даючи пораду не займатися улюбленим хобі/віддушиною. Не уявляю, щоб я припинила писати, бо хтось сказав, що це не моє=)
Тата Карел, Тим більше, коли дають пораду не самі, а автогенерованим текстом. Крінж просто.
В пості є:
- докази того що до думки автора можна прислухатись
- висвітлення проблеми і БАГАТО варіантів її вирішення
- заохочення до письма
- заохочення до письма рідною мовою
- ресурси, джерела і інструменти які допоможуть на цьому шляху
- позитивний месседж
А що, так можно було?
Дивовижно, так?
Марк Лапкін, 100% підтримки!!!!
Я тільки читач, але все рівно повною мірою оцінила цей клич для авторів. Мега круті поради.
Римма Остапчук, Дуже-дуже дякую! Сподіваюся, комусь вони допоможуть!
Подяка Вам за заохочення. ♥️✨
Romul Sheridan, Дякую за підтримку!
Дякую за мотиваційний допис!❤️❤️❤️
Анна Лір, Дуже сподіваюся, що вдалося хоч когось підтримати! ❤️
Я повністю з Вами згодна!
Я пишу свою третю книгу не для того, аби стати автором бестселерів, хоча, признаюся – хочу аби її читали, коментували, ділилися враженнями щодо "тупізни" героїв і т.д. Але в першу чергу я рятую свою "кукуху", дах якої вже їде від сьогодення. Частинки історії з життя які важко забути, які набридло носити в собі, але які стали якорем в житті.
Така собі саморефлексія. (Хоча в мене є де жити, сім'я, чоловік, і рідні, котрі виїхали за кордон, "забувши" повідомити, що вони їдуть).
Я ховаюся в букнеті, гублюся серед інших книг, бо це реально відволікає. Завела собі акаун у Тт, інста, але розумію, що часу на них категорично не вистачає.
І все таки, я - пишу. І писатиму. Бо мені це подобається.❤️✍️
Дякую за блог, Анні! Ви неймовірно надихнули! ❤️❣️❣️❤️
♥️♥️♥️
Оксана Морус, Дякую!!!!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати