Хоч це і неправильно...

Влад  несподівано обійняв Фому за шию, той механічно поклав йому руки на талію. Деякий час вони   продовжували танцювати в такому провокаційному і незвичному вигляді. Влад нічого не бачив навкруги, він не міг відірвати погляду від карих очей Фоми… 

А потім Фома ніби отямився і побачив погляди, які на них кидали друзі і знайомі.  Вираз обличчя у багатьох був здивований - вони не розуміли, що відбувається. Чоловік  обійняв Влада міцніше. Посміхнувся і показав, усім зацікавленим, характерний жест «до горла» –  перепив, мовляв хлопець і повів того із майданчика.  Свідки  дивних танців  із розумінням відвернулися…

Влад трохи розгубився і посміхався якось по - дитячому. Він був абсолютно тверезим і розумів, що перегнув палку із обіймами, йому було ніяково. Фома  повів юнака  до чорного виходу.

– Куди ми?

– Трохи охолонемо,  а то на нас уже оглядаються люди.

Вийшли на терасу. Вона була тьмяно освітлена невеликим ліхтарем поруч. Вмикати звичайне освітлення чоловіки не захотіли. Стояли і не розмикали обіймів. Їм було трохи ніяково, але якось по - особливому  добре: так природно було відчувати ніжність міцних рук, притискати до себе, як щось рідне і дороге, один одного. Чоловіки відчували, що перейшли межу, але було байдуже. Вони тулилися щоками, тілами, дихали в такт і  час завмер.  Влад першим заворушився. Трохи відсторонився, глянув в очі Фоми.

– У мене відчуття, що я роблю все правильно.  Ніби ціле  життя чекав   цього моменту і саме тебе.   Це сон?

Голос  Фоми звучав трохи хрипло:

– Можливо, але такий приємний. Я не хочу прокидатися.

«Хоч це і неправильно» – додав про себе.

Влад дивився в очі Фоми і розумів, скільки правди і щирості в цих простих словах…

,,Гарні погані хлопці’’ тут