В обіймах диявола. Ще три розділи повертаються на платформу. Невеличкий спойлер.

Цієї ночі Ашарат знову була дівчиною. Її босі ноги торкалися трав, що ніколи не в'януть, а очі світилися світлом, народженим у водах мрій. Вона навіть не підозрювала про його присутність.

Її довге волосся золотом спадало на плечі, її очі чисті як небеса до гріхопадіння, дивилися у темряву без страху. Вона була наче весна, що ніколи не знала зими. А навколо неї вирував світ — світ, що ніколи не знав ні болю, ні сліз.

 І поруч стояв Він.

 Один з демонів Світла. Той — хто свідомо став рабом Творця. Він ніс в собі іскру Першотворення. Його крила не палали вогнем — вони світилися. М'яко. Тепло. Як дотик материнської руки. В його ясних очах сяяли зорі, а в сріблясте волосся були вплетені діаманти нічної роси. Він кохав її — безсловесно, безнадійно, без тіні зазіхання. Він просто був поруч.

— Ти маєш бути обережною Ашарат. — Звернувся він до неї. Його голос був м'яким і ніжним наче сама ніч. — Ти не боїшся нічого. Але ніч... має тисячі облич. Ти не знаєш хто ще може побачити тебе.

 Вона лише посміхнулася на його слова.