Прода і знижка

Привіт вам. Прода на книгу  — “Твоя солодка правда” на сайті. Наступна теж опівночі. 

 

— Чому ти шкодуєш її серце більше за власне? — запитала його, пронизуючи поглядом край сонця, яке пробиралося крізь дерева. Чомусь було так боляче, що хотілося плакати. — Невже немає жодних доказів...? 

 

— Це вже в минулому, Рей, — почулося на тому кінці. — Я не хочу жити ним. Не хочу знову й знову повертатися до нього. 

 

— Ти тому й повертаєшся до нього, бо не відпустив його. Вона досі повертається до нього, бо не може відпустити. Ви обидва застрягли в цій клітці і вперто тримаєтесь за грати, замість того щоб зробити крок на зустріч один до одного й нарешті відпустити це. 

 

AD_4nXfjT7voiED7oRCkXJDZvm6KE4ETmzHTnWrsYXBkN3GN8gGEL71hnLVECKaw9JHW0HhMwZkMvMeIgHGZ17yte_Xz8U7-wKrgIhWDVVhtVA4y7xkj6F3rS92SOgLJh4Bhctzhd5phVg?key=xOPqx3n_bFUPlibjnrbpag

 

Ну і до  “Сонечко для вампіра”. Завтра буде знижка. 

AD_4nXdAScmzwaY6W_t0i1IqPTDMyI1uvexbam-gXYZAyeSvRxvMTgd83uGmX8Oe538RUH_bu8E1GCsPcoM8-KcuQTLlF55vJ9iCPHk-Jwok-h5LC-l1wf4oj8ouJOi97-8F3a6h5JiKeQ?key=xOPqx3n_bFUPlibjnrbpag

 

Подумки перехрестившись та помолившись всім богам, яких тільки знала, я підійшла до сходинок і завмерла. Знизу здавалося, ніби це був шлях на небеса. Але після п'ятого поверху, я зрозуміла, що то був таки шлях в саме пекло. Справжнісіньке інферно для грішників, якими виявилися люди, записані на зустріч до психолога.

Вони підіймалися разом зі мною, обливаючись потом, відбірною лайкою та спогадами про свої проблеми. Їх нещасні голоси було чудово чутно через гарну акустику. Вони переповнювались стражданням та переосмисленням. А от голоси тих відвідувачів, які вже спускалися, звучали зовсім інакше — щасливо. Чи то від того, що психолог їм дійсно допоміг, чи то від того, що скоро опиняться вдома.

— Містере Ран! — почулося луною, коли я була на десятому. — Ви забули в мене свій гаманець!

— Хай буде у вас! Я за ним не вернусь! — переклинило когось, хто так спішив, що аж захлинався повітрям.

— Але ж тут фото вашої колишньої дружини, яку ви не могли викинути з голови! — знущався психолог, благаючи пацієнта забрати цінну річ. — Поверніться!

— Я на сьомому поверсі! — гаркав чоловік, цибаючи по сходинках як кінь. — Не так сильно я вже про неї  думав, щоб повертатися на двадцять другий!

— Але ж ви казали, що спати не можете без неї! — відверто знущався лікар. 

— Завдяки вашій терапії, я найближчі дні спатиму як немовля! — відгаркувався нещасний грішник. — Фізичне навантаження дійсно лікує всі проблеми! Ви мали рацію!

— А може вам ще назначити додатковий візит? — задумливо тягнув хтось зверху. — Скажімо на завтра? А то ви казали, що вас не відпускають думки про її повернення після зради. Сходите ще раз до мене, повернете.

— Що ви! — нервово протараторив чоловік. — Зраду не можна пробачати! І повертати колишніх теж небезпечно! Як мінімум кріпатурою, після якої ноги хочеться відірвати і лишити на поличці!




 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Дієз Алго
13.09.2025, 10:10:19

Ха-ха, гарна терапія))

Інші блоги
❤️❤️❤️ Озвучка книги ❤️❤️❤️
Хочу поділитися з вами дуже особливою для мене новиною. На YouTube-каналі МІЖ СЛОВАМИ почала виходити озвучка моєї історії «Вітер та Магія». І я досі не можу до кінця повірити, що це відбувається насправді. Коли пишеш
Нова глава 66 вже на сайті
Невже Ніна жива?.. І чи справді Вейтар готовий стати Каель’таром, щоб дістати серце вівтаря? Чесно… я жахливо не люблю вбивати своїх героїв. І ви, мабуть, це вже добре знаєте. Але ця глава стала однією з найтемніших
Його єдина спокуса - оновлено!
У машині стояла густа, майже відчутна на дотик спека. Повітря було важке, насичене теплом наших тіл і солодкуватим ароматом освіжувача. Я вдихнула глибше, намагаючись розібрати запах — грейпфрут. Точно. Дивне поєднання:
Старт передплати на іспит, підтримайте!
Друзі, сьогодні я відкрила передплату на мою книгу "КВІТНЕВИЙ ІСПИТ ДЛЯ ТАТА" . Буду дуже вдячна за покупки в першу добу, це дуже важливо. Обіцяю завершення передплати за 44 дні максимум, як і завжди. Стрімкий
Якщо дівчину відкормити, чи стане вона хлопцем?
Сиджу в їдальні Академії, втупившись у тарілку. Але, мимоволі, сподіваючись, що роблю це непомітно, підкладаю Кіраху свій шматок м’яса. Та Лаусен помічає мої дії. — Ти не захворів, друже? — стурбовано запитує він. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше