Прода і знижка

Привіт вам. Прода на книгу  — “Твоя солодка правда” на сайті. Наступна теж опівночі. 

 

— Чому ти шкодуєш її серце більше за власне? — запитала його, пронизуючи поглядом край сонця, яке пробиралося крізь дерева. Чомусь було так боляче, що хотілося плакати. — Невже немає жодних доказів...? 

 

— Це вже в минулому, Рей, — почулося на тому кінці. — Я не хочу жити ним. Не хочу знову й знову повертатися до нього. 

 

— Ти тому й повертаєшся до нього, бо не відпустив його. Вона досі повертається до нього, бо не може відпустити. Ви обидва застрягли в цій клітці і вперто тримаєтесь за грати, замість того щоб зробити крок на зустріч один до одного й нарешті відпустити це. 

 

AD_4nXfjT7voiED7oRCkXJDZvm6KE4ETmzHTnWrsYXBkN3GN8gGEL71hnLVECKaw9JHW0HhMwZkMvMeIgHGZ17yte_Xz8U7-wKrgIhWDVVhtVA4y7xkj6F3rS92SOgLJh4Bhctzhd5phVg?key=xOPqx3n_bFUPlibjnrbpag

 

Ну і до  “Сонечко для вампіра”. Завтра буде знижка. 

AD_4nXdAScmzwaY6W_t0i1IqPTDMyI1uvexbam-gXYZAyeSvRxvMTgd83uGmX8Oe538RUH_bu8E1GCsPcoM8-KcuQTLlF55vJ9iCPHk-Jwok-h5LC-l1wf4oj8ouJOi97-8F3a6h5JiKeQ?key=xOPqx3n_bFUPlibjnrbpag

 

Подумки перехрестившись та помолившись всім богам, яких тільки знала, я підійшла до сходинок і завмерла. Знизу здавалося, ніби це був шлях на небеса. Але після п'ятого поверху, я зрозуміла, що то був таки шлях в саме пекло. Справжнісіньке інферно для грішників, якими виявилися люди, записані на зустріч до психолога.

Вони підіймалися разом зі мною, обливаючись потом, відбірною лайкою та спогадами про свої проблеми. Їх нещасні голоси було чудово чутно через гарну акустику. Вони переповнювались стражданням та переосмисленням. А от голоси тих відвідувачів, які вже спускалися, звучали зовсім інакше — щасливо. Чи то від того, що психолог їм дійсно допоміг, чи то від того, що скоро опиняться вдома.

— Містере Ран! — почулося луною, коли я була на десятому. — Ви забули в мене свій гаманець!

— Хай буде у вас! Я за ним не вернусь! — переклинило когось, хто так спішив, що аж захлинався повітрям.

— Але ж тут фото вашої колишньої дружини, яку ви не могли викинути з голови! — знущався психолог, благаючи пацієнта забрати цінну річ. — Поверніться!

— Я на сьомому поверсі! — гаркав чоловік, цибаючи по сходинках як кінь. — Не так сильно я вже про неї  думав, щоб повертатися на двадцять другий!

— Але ж ви казали, що спати не можете без неї! — відверто знущався лікар. 

— Завдяки вашій терапії, я найближчі дні спатиму як немовля! — відгаркувався нещасний грішник. — Фізичне навантаження дійсно лікує всі проблеми! Ви мали рацію!

— А може вам ще назначити додатковий візит? — задумливо тягнув хтось зверху. — Скажімо на завтра? А то ви казали, що вас не відпускають думки про її повернення після зради. Сходите ще раз до мене, повернете.

— Що ви! — нервово протараторив чоловік. — Зраду не можна пробачати! І повертати колишніх теж небезпечно! Як мінімум кріпатурою, після якої ноги хочеться відірвати і лишити на поличці!




 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Дієз Алго
13.09.2025, 10:10:19

Ха-ха, гарна терапія))

Інші блоги
Знайомтеся Вільям
Знайомтеся — Вільям, права рука Кейт. Людина, якій вона довіряє своє життя. Вона радиться з ним, сперечається й вважає його близьким другом. А ось маленький уривок, який вийде опівночі.
Розділ сьогодні новий вийде з запізненням...
Не встигаю написати вчасно, тому розділ вийде з запізненням. Десь через 3 годинки... Я ще не оприділилась чи буде Ліля брюнетка, чи буде вона блондинка. Але поки я бачу її такою) — Ти як хочеш, — я різко встала
10 000. Дякую ♥️
Всім привіт ✨ Просто хочу сказати дякую ♥️ Як і всі інші свої книги, я писала цю для себе. Як особисту терапію, як особисту надію. Геть не думала, що хтось її побачить. Але минув час, і я все ж наважилася показати її. А
новинка на моїй сторінці
Це оповідання могло б увійти в збірку "Крихкі серця", якби пройшло відбір. Воно увійшло до папки "Кращі", але укладачі відібрали кращі з кращих, і моє не влетіло. Спіткнулися на тому, що нещасна бабуся з оповідання
Небезпечний момент... ❤
Алістер, здається, це відчув — його погляд ковзнув по її обличчю з занепокоєнням. — Ви… Не виглядаєте щасливою, почувши таку новину, — сказав він м’яко. — Хоча мали б. Це важливий крок у вашій кар’єрі. Еліс
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше