Мирної ночі!

Любі, запрошую до нового розділу роману "Няня для сина мільйонера".

Уривок

На мить розплющую очі, але важкі повіки одразу опускаються. Попри те, що на дворі вже день, ще так хочеться спати. Сьогодні неділя, тож можу собі дозволити ще повалятися у ліжку.

Миттю вся напружуюся від того, що хтось прочистив горло. Різко сідаю. Мене охоплює паніка, адже у моїй спальні стоїть Максим Владиславович.

— Що ви тут робите? — налякано, задихаючись, питаю.

— Доброго ранку, Кіро Володимирівно! Мене тут могло б не бути, якби ви вчасно з’явилися на роботі.

Я фиркаю невдоволено і зухвало заявляю:

— Я не вийду на роботу до вас. У мене є інше місце праці. Можете так і передати Дем’яну Тарасовичу.

— Кіро...

— Максиме Владиславовичу, забирайтеся. Бо якщо ви не підете, я викличу поліцію...

— Можете заодно і швидку, і ще пожежну не забудьте, — з іронією відмахується чоловік. — Це нічого не змінить. Не тягніть час. Збирайтеся, я чекаю.

Розгублено кліпаю і заявляю:

— Можете не чекати.

Чоловік хмикає і примружується.

— Кіро Володимирівно, у вас максимум двадцять хвилин на збори. Бо інакше поїдете в тому, що є, — звучить суворе попередження.

— Я не поїду, — теж капризно заявляю.

— Кіро Володимирівно...

Книга тут

Приємного читання!