У «Виноградарі» навіть полювання не схоже на те, що ми звикли уявляти. Тут ліс не просто мовчить — він слухає, запам’ятовує і чекає. Кожен крок відлунює так, ніби хтось іде слідом. Чиї це сліди — людини чи чогось іншого?

У цьому розділі полювання починається ще до того, як пролунає перший постріл. Той, хто вважає себе мисливцем, ризикує раптом опинитися у ролі здобичі. І найстрашніше у «Виноградарі» — повірити бодай на мить, що ти у безпеці. Літо у пастці