Битва — це лише початок. Справжнє випробування настає тоді, коли полум’я стихає, а на його місці залишається попіл, втома й запитання без відповідей.

У новому розділі моєї книги «Оклейн: Платиновий з Ронура» герої опиняються саме в такому моменті. Вони ще не знають, що найбільші відкриття й несподівані зустрічі чекають не на полі бою, а після нього.

Хтось зберігає маску таємниці, хтось відкриває приховану силу, а хтось повертається з минулого, нагадуючи: навіть у найтемніші часи дружба й жарти здатні втримати людей на ногах.

Ось невеличкий уривок для настрою:

«Вогонь, підхоплений ранковим вітром, повільно жеврів на дахах, і селяни, збившись у ланцюги з відрами, гасили останні язики полум’я. Крики поранених стихли: Арвел уже витягнув із темряви тих, кого ще можна було врятувати. Тепер у селищі залишалося тільки тяжке мовчання і холодна праця…»