Переможець - це не завжди найкращий, найсміливіший, найшвидший, чи ще там якийсь "най". 

Можна, звісно,  довго вивчати ступені порівняння прикметників, щоб описувати дії інших людей. Але коли почнуться ваші власні? 

Більшість з нас виховувалися для того, щоб бути зручними для когось, а виявилось, що треба бути зручним для себе. Бо СПОЙЛЕР: ви - найважливіша людина в вашому житті. 
Більшість з нас вчили, як жити "правильно" люди, які самі жили вперше в житті і насправді нічого в тому не тямили, бо вибачте, мені насувається 30-ка і я щось і досі не розгреблась в тому, як і що до чого. І це нормально. Не нормально проживати своє життя так, як хочуть інші.

В погонею за ідеальністю, за тим, що мені треба пройти сотні навчань і курсів і тд, хтось просто бере і робить. Памʼятаю, як мене взяли працювати в школу в 19 років після другого курсу. В одному з класів вчилась дитина, чия мати працювала в моєму університеті і вона задрочила директорку дзвінками, що я безтолкова, яку не треба брати на роботу. Але директор заступилась за мене сказавши такі слова: "Сидячи в вашому інституті вона і не навчиться нічому. Хай приходе і робить". Знаєте, що сталось потім? Я пішла і робила. І навчилась. І робила помилки, але я училась на своїх помилках і можу сказати, що досвід роботи в школі був неоціненний. А ще, мати цього учня бісилась ще більше, бо що? Бо я стала улюблена вчителька цього хлопчика. Бачили б ви кисле лице моєї викладачки, коли її дитина, аж з трусів вистрибувала, бо рада була мене бачити.))

Але історія не про те. Займайте своє місце. Розпихуйте простір. Творіть. Робить помилки, вчіться. Діти не забивають х*р, бо один раз впали, вони вчаться ходити, поки не вийде. Ставши дорослими ми робимо те ж саме! Тільки навички більш складні, але і результати впливовіші. 

І ще таке)
Люди ідуть на енергію. Вас можуть копіювати, але вони ніколи не зможуть видати такий же запал вашої енергії. Тому шукайте своє бачення-шлях-ціль-мету. І дорогою зустрінуться потрібні люди. 

Всіх люблю, ваша Джо.