Привіт всім. Сьогодні з'явилась нова глава книги "Літо поза мережею".

Фрагмент:

— Може пройдемось? — запропонував він.
— Давай, — ми встали з лавки, блокнот поклала на лавку. І ми пішли у сад. Йшли один біля одного. Моє серце калатало з неймовірною швидкістю. Чому коли я бачу цього хлопця серце починає так битися?
Він зупинився та подивився на мене.
— А пам’ятаєш як ми у дитинстві гралися.
— Тільки не кажи, що ти згадав як ми бігали по саду один за одним.
— Саме це й згадав. То як наздоженеш мене зараз?
— Навіть не знаю.
— Спробуй, — він побіг по саду. Я дивлюсь на нього та розумію, що здатися ось так і не наздогнати його це не про мене, бо я не здамся та наздожену його.
Я побігла за ним, майже торкнулась його руки, як він побіг швидше.
— Ліє, здавайся! Бо не наздоженеш! — крикнув він, озираючись через плече.
— Ні! — крикнула я, ще сильніше пришвидшуючи крок. — Принцеса з відрами не здається!
Він засміявся і різко зупинився. Я врізалась в нього та відчула його тепло. Підняла голову, щоб побачити його. Наші очі зустрілися. Остап подивився на мене та швидко відвів очі. Ми відсторонились один від одного.
— Цікавий сьогодні був вечір.
— Напишеш про нього у блокнот?
— Звісно. Напишу як один ненормальний хлопець біг від мене просто так, аби побігати. Та ще й кричав: “Наздоганяй, чи здаєшся?” Так от, я ніколи не здамся. 

А також, мої творчі соцмережі. Запрошую приєднатись: 

Інстаграм 

Телеграм

Ютуб

Всім гарного дня та мирного неба.