У мандрах у часі є один приголомшливий момент, який я просто обожнюю. Це фіксовані точки — сталі моменти, які неможливо змінити.

Мені здається, що й у житті кожної людини теж існують такі точки. Події, які стають рушіями великих змін. І ми ні за що не захотіли б їх стерти. Ви ж розумієте, про що я.

Іноді ці моменти приємні, іноді — зовсім ні. У своєму житті я навчилась помічати їх усе більше й більше. Але зараз я не про це.

Цього разу я хочу звернутися до всіх, хто тільки починає писати, або до тих, хто вже трохи втомився. Ви зробили надважливий крок: почали творити і наважилися опублікувати свій текст. У певний момент його побачить і оцінить хтось інший. Але ви ніколи не дізнаєтеся про це, якщо не спробуєте.

Так, будуть і перемоги, і поразки. Але колись ви озирнетеся й подумаєте: «А все почалося з того, що я виклав(ла) свій твір на Букнеті».

Саме це зараз і є моєю найбільшою мотивацією писати далі. Навіть якщо мій роман прочитає лише одна людина, і він щиро її зачепить, — це вже означає, що я перемогла.

Для мене один-єдиний коментар під твором став справжнім рятівним буйком. І я відчуваю: це нова відправна точка. Побачимо, куди вона мене приведе.

Подробиці — згодом. Але я не могла не поділитися цим досвідом уже сьогодні.