Автори, які пишуть романи чи повісті, порадьте, будь ласка! У мене мініатюри і оповідання, а я планую щось довше, ніж 30 сторінок. І є одна проблема.
Коли починала писати, то читала таких же початківців, як я, для того, щоб помітити у їхніх творах проблеми, яких я зможу потім не допустити у своїх. Бо у чужому завжди краще бачиш прогалини, ніж у своєму)))
Так от, я читала тексти, блоги, поради. Було багато рекомендацій, як придумати персонажа: від зовнішнього вигляду до того, що він їсть на сніданок і взагалі мега-деталізованої біографії, довжиною в тридцять років.. І саме в цьому знайшла слабкість (на свою думку): автори занадто детально продумують персонажів, але не продумують сюжет. Потім ця вся анкета і непотрібні «цікаві факти» про персонажа перекочовують у текст (бо ж, ну, шкода, чому має пропадати?)
Тобто, герої як живі, але це не цікаво читати, бо сюжет дууужее заїжджений і ти можеш передбачити кожен наступний крок. А на моє бачення (як читача) має бути так:
1)Зацікавити читача сюжетом, а вже потім він захоче детальніше довідатися про персонажів, які будуть розкриватися поступово.
АБО
2)Це повинен бути мега-харизматичний герой, який витягує навіть найгірший сюжет за рахунок своєї яскравої персоналіті. Тоді я скажу: «Хочу читати про нього ВСЕ, навіть похід у супермаркет за ковбасою, бо він класний». Але таких випадків мало((
Тож, що я зробила? До свого першого оповідання придумала цікавий сюжет і на нього пішли всі мої мозкові ресурси. Що вийшло? Мені писали:
«Дуже цікаво, сюжет – вогінь, але персонажі нелогічні. Головний герой діє в різних випадках абсолютно по-різному і взагалі поводить себе так, ніби має роздвоєння особистості, абсолютно його не розумію. Другорядні персонажі занадто шаблонні, потрібно якось трохи додати родзинку».
Тобто, намагаючись уникнути помилок, я зробила все в точності навпаки, але НЕ в ліпшу сторону)))
І що ми маємо зараз? Я вмію працювати з сюжетом, але не з персонажами. Підкажіть, будь ласка, як ви продумуєте своїх героїв саме на великий формат? Наскільки детально? Які неочевидні запитання ставите собі, щоб персонаж вийшов цілісним з психологічної точки зору?
21 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ ніколи не продумую усе детально. Лише імена героїв, назву книги та обкладинку. Все. Усе інше йде саме. Сюжет сам підказує в процессі де що написати, додати, описати... в мене з цим проблем немає. Усі вже давно живуть у мене в голові, вишикувалися в чергу і чекають свого часу, щоб повідати свою історію. Після першої моєї книги в мене була велика пауза. Було пару ідей. За щось вже сідала писати. Я не знала як взагалі розвивати сюжети... що буде цікаво... що в кінці вийде... А потім, після моєї фантастики, яку я вигадала з нуля всього за три дні. Хоча і гадки не мала, що я там буду писати. Все пішло як по маслу... тепер в мене немає часу викладати всі історії у вигляді текстів. Просто сідайте і пишіть, що є. Що диктує ваше серце..розум..душа... А там підкоригуєте і додасте.
Марина Мелтон, Дякую, дуже цікаво було прочитати про ваш процес написання. Я, до речі, навіть не уявляю, як це - щоб воно просто саме собою лилося на папір)) Але круто, звісно!
Продумую спочатку сюжет, адже згодна з вами, що коли поганий сюжет, ніхто не витягне книгу) а там під цей сюжет вже приміряю героя, який буде цікаво лягати за характером. Зазвичай, це все якось виходить само по собі, але коли героїв багато, особливо в серії, і треба вести розповідь від різних, то можна написати власний портрет за характером на нього. Тоді простіше орієнтуватись, щоб він зробив в тій чи іншій ситуації. Щось схоже на шпаргалку, який записую в блокнот під рукою) і взагалі, думаю коли писати на довгу дистанцію, простіше вникнути в персонажа) в мене наприклад так)
Натхнення та крутих ідей вашим книгам❤❤❤
Люмен Белл, Дякую) Так, я вже собі склала таблицю і буду проганяти персонажів по пунктам, однозначно буде легше запам'ятати))
Більшість моїх сюжетів — це яскравий сон, який я запам'ятала. Виходить з цього якась ідея, світ, а там вже і персонажі живуть))) Воно якось виходить само собою.
Катерина Винокурова, От зазвичай так і виходять найцікавіші сюжети))
Весь сюжет Василина оточують символічні образи - мольфарки, як втілення її бажання зробити для світу щось значне, батьки та сестричка, друг дитинства, що тягнуть Василину до осідлого мирного життя, асоціюються із чимось теплим та прекрасним з дитинства, але далеким від нинішніх цілей героїні. Згодом в житті Василини з'являється Аврелій, недійський легіонер і між ними виникає симпатія, бо вони обоє душі, спраглі до пригод, молоді люди, котрі дійсно вірять в те, що власними вчинками покращать світ, їх несвідомо тягне один до одного, хоча в їхньому пригодницькому житті насправді немає справжнього щастя, бо кожного дня хтось із них може загинути десь на чужині і це певний драматизм подібних почуттів. Також, згодом, я все дедалі планую розширювати протиставлення двох героїнь Василини та Сірін, яке виражається у відображенні їхніх родин - весела привітна сім'я Василини проти холодної родини Сірін, де мати жорстоко тренувала доньок, готуючи до суворого життя, але не дала їм нормального дитинства, вічно принижуючи молодшу доньку і змушуючи старшу бути успішною в усьому, бо вона так вирішила.
Зенгін Грід, Дуже дякую, і вам натхнення та творчих успіхів, буду чекати на реліз вашого таємничого проекту;)
Не читала ваших великих творів, а ті що читала - ідеальні. Я серйозно кажу, бо я насправді перебірлива. У вас і сюжет, і герої, і граматика... і всілякі родзинки - настільки все відшліфовано, що я заздрю білою заздрістю))
В мене інша проблема - коли я продумую сюжет - мені нецікаво писати, герої "не підтягуються". Натомість, варто в уяві утворитися сценці, яка чіпляє - воно якось пишеться і сюжет формується сам, і оточення, і характери теж.
Можливо, вам варто просто писати, і не заморочуватись?)
Дієз Алго, О, дякую, гляну))
Ніколи не задумувалась над таким. Я просто пишу, а мої персонажі ведуть мене. Ось наприклад у мене виходить яке ім'я персонажа – так він і поводиться. І думаю, що це правильно коли персонаж поводиться по різному в різних ситуаціях. Не може ж він радіти на день народжені і радіти коли його знайомий загинув. Персонажі це люди зі своїм характером та вибором. Як би вони існували то вони б діяли по своєму. Я коли пишу не звертаю увагу ні на сюжет ні на персонажів. А просто пишу адже все виходить спонтанно. Характер, ім'я, продовження. Тож це на Ваш вибір як вам писати. Не потрібно підлаштовуватися під якійсь стандарти. Наприклад, якщо Ви хочете писати про зиму, фентезі, а зараз в популярних літо та мафія. Ви пишіть те що Вам по душі. Так само з персонажами та сюжетом. Пишіть як Ви вважаєте за потрібним ✨❤️
Ловець вітру, Дякую Вам!)
В мене це виходить якось спонтанно, як приклад можете зазирнути до моїх книг Артефакт Душі, та Темна Гра. Можливо ви знайдете те що шукаєте.
А я подумаю над питанням як я продумую своїх героїв, та зроблю блог, щоб вам легше було найти відповіді.
Зенгін Грід, Це добре, тоді на днях його зроблю))
Завжди будь-ласка))
Ну, не знаю, я сам початківець, але як на мене, то сюжет повинен стояти на першому місці. А героя розписувати, як ви кажете "на 30 років вперед" це марна ідея. Тому що в процесі написання щось зміниться, десь сюжет піде не так як першочергово задумувалось і такий герой, як наслідок, може виглядати нелогічно. Тому героя звісно продумати треба, але він має зростати разом із сюжетом, а не навпаки. В принципі у мене саме так, але наскільки у мене адекватний герой, судити тут уже не мені )))
Galiass Nerominion, От і я не знаю. Якось і хочеться витягнути себе з зони комфорту, і не витягувати)) Побачу, якщо вже геть не втримаюся, то почну публікувати))
Розумію вас, коли починала писати, то стикалась з чимось подібним і мені не вистачало якогось радника чи наставника, щоб допоміг привести докладу персонажів та зробити сюжет цікавим. Маю для вас безкоштовний гайд-помічник письменника, я створила його на базі усіх своїх знать, навичок, помилок... тож забирайте його в моєму тг каналі https://t.me/muza_pid_shafe/116
Зенгін Грід, ❤️
Мої перші твори це від кількох сторінок до 50 максимум. Гарна ідея, сюжет, і персонажі, які народжувалися прямо під час написання. Але я також поставила собі ціль написати більш об'емну книгу. Звісно я перш за все склала сюжет, хоча б мінімальний план. І також зробила стислу характеристику героїв причому, одразу заклала більшу кількість ніж два. А потім зробила детальний план кожної глави. І в певний момент герої, почали себе розкривати глибше. З'явилися нові повороти у сюжеті, я навіть переписала план. І наразі це вже більше 100 сторінок. Але головне не це, а те, що мені подобається те, що я створила. Не потрібно зосереджуватись на чомусь одному. Всі деталі дуже важливі, і сюжет, і персонажі.... Але іноді в гонитві за кількість можна загубити і те і інше.
Janina Feniks, Дякую, додали мені трохи сміливості)) Буду пробувати маленькими кроками до великого об'єму)))
Бідна Василина прагнула досягти миру, але вона не могла передбачити того, що сталося потім. Чарівниці довелося стати свідком справжньої війни і вона декілька місяців провела на гарячих фронтах, намагаючись виправити лихо, хоча продовжує себе звинувачувати в провалі перемовин. Характер героїні набуває дедалі похмуріших барв, ми вже бачимо її психологічну травму, яка наклала свій відбиток на крихкій душі дівчини, змінивши її назавжди. На протязі всього сюжету я планую показати важливість боротьби зі своїми страхами й внутрішніми демонами, сумнівами, котрі роблять людину слабшою, ніж вона є. Проживаючи нову пригоду, Василина намагається знайти себе в цьому житті, збагнути, що не в її силах врятувати одразу всіх, що це просто неможливо. Попри все це, Василина не може просто сидіти вдома, бути звичайною господаркою, як її мати, вона не бачить свого майбутнього коло печі. Це маленький такий приклад розкриття персонажа на протязі всієї історії від простого до складнішого. Насправді, мушу визнати, що така деталізація є доволі важкою, бо ти постійно роздумуєш над вчинками героїні, аналізуєш зміни в її свідомості, сам ставиш себе на її місце, щоб яскравіше уявити ситуацію.
Максиміліан Степовий, Дякую вам за такий детальний приклад, це дійсно допомогло мені приблизно впорядкувати акрку персонажа))
Також, я робив великий акцент на зламі в житті героїні, який формував її світогляд. Тобто, батьки бажали для дівчини сімейного щастя, хотіли, щоб вона завжди жила поруч з ними і допомагала по хазяйству. Друг її дитинства таємно був закоханий у Василину, але дівчина цього не помічала, бо вона стала одержима ідеєю дослідити таємниці світу і зробити його кращим та безпечнішим для всіх. Візит мольфарок до рідного міста героїні змусив її порушити бажання батьків й піти за власною мрією, тобто вона обрала шлях мольфарки, який є небезпечним, бо на ньому ти постійно зіштовхуєшся з різними загрозами. Такі моменти в сюжеті сприяють кращому розумінню характеру героїні та її життєвих виборів, які нерідко йдуть врозріз з баченням майбутнього батьками чи другом. Окрім цього, коли я ввів епізод, де батько Василини кличе доньку попрактикуватися в стрільбі з лука, то змальовую в ньому панічний напад дівчини, коли вона бачить страшних ворогів замість солом'яних опудал і лякається цього. Тут розкривається ще більше минуле героїні, в якому вона вперше вийшла у великий світ і її дитяча наївність була знищена розбещеністю багатих лордів та зірваними дипломатичними перемовинами в Моравії.
Максиміліан Степовий, Так, мені теж здається, що давати героям певний психологічний "надлом" дуже важливо! Для мене якраз це і стало проблемою, бо якщо в героя травма, то вона повинна деколи проявлятися у буденному житті. От у вас якраз чудово вийшло це показати.
Це справді доволі цікаве питання! У мене герої виникають спонтанно на своєму початку. Тобто, я беру ідею, поступово перетворюю її у фрагмент сюжету, на око уявляю скільки головних героїв мені необхідно, а потім інтегрую їх поступово до історії. Необхідно починати з чогось простого, але такого, щоб заінтригувало спочатку. В моїй новій книзі все розпочинається з того, що мольфарка Василина повертається в рідне місто після свого навчання в магічній академії. Спочатку ми нічого не знаємо про героїню і робиться акцент на її зовнішності, спорядженні і бажанні скоріше побачити знайомі обличчя. Чим ближче ми наближаємося до міста, тим детальніше розкривається характер Василини через її взаємодію з другорядними героями - комусь допомагає прикрасити дім, з кимось просто говорить і це дає прекрасне розуміння душі героїні та ставлення оточуючих до неї. Плюс я люблю ще крізь діалоги розкривати певні епізоди з минулого( це і крадіжка нею яблук із саду однієї жінки, і дружба із сином певної бабусі, який залишив по собі приємні спогади для героїні). Зустріч із родиною дає більше розуміння про виховання Василини і її бунтарський дух, який робить дівчину схожою на матір.
Максиміліан Степовий, Цікавий процес, дякую, що поділилися)
Нічого не вигадую і нічого не придумую, вони в мене одразу з'являються такі як є, і ще жодного персонажа небуло схожого між собою, вони в мене всі різні, окремі особистості з різними характерами))
Оксана Павелко, Знайома ситуація ☺️
А де пункт "2"?
Я за сюжет
Наталія Шепель, Ой, переплутала)) Номер 2 - це вийшов пункт "АЛЕ"))
Секрет простий: автор має знати про персонажа більше, ніж читачі. Розказувати все НЕ треба, але продумати — так.
Якщо персонаж продуманий, якщо автор знає його до деталей, тоді всі вчинки персонажа виходять логічними і зрозумілими читачу. А переказувати біографію не завжди має сенс.
Наприклад, коли я створюю персонажа, то знаю, коли в нього день народження, який зріст, яким було його дитинство і так далі. Але читачам це все не пртрібно, вони мають просто бачити цілісний образ, який з цього всього випливає.
Устина Цаль, Дякую)))
У вас є сюжет? Нічого собі! Можу вам тільки позаздрити, бо в моїх роботах такої продуманої штуки як сюжет нема
Марк Лапкін, Ахаха, ну ок, підкол зараховано)))
Вам може допомогти книжка "Як написати геніальний роман" Джеймса Н. Фрея.
Христина Вілем, Спасибі, йду шукати))
Описую повністю арку персонажа: хто він на початку й ким має стати наприкінці. Пропрацьовую характер, стиль розмови, манери, хороші й погані риси. Важливо розуміти, куди його вести, які події його змінять і як саме.
Світлана Романюк, Жах, я зовсім не вмію працювати з аркою персонажа =( Об'єм роботи дуже лякає, але треба пробувати.
Величезне дякую, що підкреслили для мене цей момент, бо я щось про нього забула))
Я не є "великим радником", а тому зазначу лише те, на чому знаюся сам.
По-перше, вчитися треба у найкращих, а не в слабкіших за вас. Лише дивлячись на Майстрів, можна подолати безодню між ними, та собою (звісно, це моя власна думка).
А по-друге (і цей момент є індивідуальним, тобто не обов'язково вам підійде), я зазвичай не вигадую персонажів з нуля. Я беру реальних людей з певними характерами і відштовхуюсь від них. Тоді є шанс, що персонажі не ставатимуть картонними, оскільки розповідати про знайому людину завжди легше, ніж вигадувати хто-зна що )))
Сергій Ляховський, Ахахах)) А дійсно)))0)
Дякую, і вам чудового настрою!
Я шукаю фото дівчини або чоловіка. І коли є сюжет, я розумію, який він: молодий, енергійний, веселий — чи навпаки, похмурий, брутальний. І коли я пишу від його імені, то вже відчуваю, чи міг би він так сказати або вчинити, чи ні. Мені дуже допомагає візуалізація.
Галина Кор, О, дуже дякую, не пробувала такий метод! Треба буде пошукати схожу фотографію))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати