Захарчик відгрібає

Вітаю!!!
Сьогодні вийшов новий емоційний розділ 

Ось невеличкий кусь сьогоднішньої проди:

Його погляд спалахнув невірою:
— Ти… серйозно?
— Абсолютно, — я зробила крок назад, пальцем обвела контур його губ, подарувала короткий, зухвалий поцілунок «на доріжку». — На добраніч, Зорін.
— Єво… — він уперся долонею в стіну, ніби стримував себе фізично. — Я не спатиму.
— Чудово, — я відчинила двері ключем і глянула на нього з порога. — Безсоння — перша ознака закоханості. І друга — коли зводить з розуму твоя жінка.
— Моя? — глухо перепитав він.
Я посміхнулась кутиком губ:
— Заслужи. Тоді так і скажу.
Двері зачинилися повільно — навмисно, даючи йому ще секунду мого погляду. За деревом — тиша і мій шалений пульс. По той бік — його важкий видих і короткий удар кулаком у поручень.

Посилання на книгу

https://booknet.ua/book/xochu-rozluchennya-b440365?tab=main

Анотація до книги "Хочу розлучення"

Я хочу розлучення. П’ять заяв, п’ять моїх жалюгідних спроб піти від нього… Але щоразу він зриває одяг швидше, ніж я встигаю зібрати валізу. Його пальці завжди знаходять шлях під мою білизну раніше, ніж я знаходжу дверну ручку. І тоді знову ніч, що стирає межі між ненавистю і бажанням.

— Вам уже відмовлено.

— Що? — я нахилилась уперед. — Я подала заяву, я маю право…

— Ви подали, а потім її відкликали. Чотири рази. І ще раз — по зв'язках — ваша заява навіть не була зареєстрована.

— Пан Зорін подзвонив. Він сказав, що ви знову посварились. І що до вечора ви помиритеся. Як завжди.

Я хотіла щось відповісти, різке й горде, але замість того промовила одне єдине слово:

— Паскуда.

— Перепрошую?

— Ні, не вам. Йому.

владний герой   кохання та пристрасть  дуже відверто

Посилання на книгу