А як гадаєте ви? (фрагмент твору "Диво...")

Розплющивши очі, Ярослав побачив, що Злати поруч немає. Він заснув тільки під ранок і навіть не чув, коли вона встала. Намагаючись стежити за її станом, Ярослав неодноразово прокидався цієї ночі, варто було лише Златі злегка поворухнутися. Він хвилювався за неї навіть, коли спав. Вночі Злата іноді тихенько стогнала, хмурила сонне личко й часто переверталася уві сні. Ярослав в цей час тривожно прислухався до її переривчастого дихання та ніжно цілував в лоб. Відчуваючи його турботу та любов, Злата тоді заспокоювалася, її сон ставав більш мирним і тихим...

Намагаючись прокинутися остаточно, Ярослав струснув головою і почав сонно потирати пальцями очі. Ранок був ясний, привітний. Сонячні зайчики вперто пробивалися крізь вікно, повідомляючи про те, що новий день вже почався.

— Златко! Сонечко, ти де? — вийшовши зі спальні, Ярослав почав кликати свою кохану, але у відповідь — тиша. Він почав шукати її по всій квартирі. Злати вдома не було.

"Дивно... Куди вона могла піти?!" — він повернувся в спальню, узяв свій телефон, який лежав на тумбочці, і набрав номер Злати, але безуспішно — її телефон був вимкнений.

"Та що ж таке?!" — від хвилювання його дихання почало різко сповільнюватися, а серце битися ще швидше. Він не витримує і телефонує вже Кірі.

— Так, Ярославе! — бадьорим голосом Кіра відповіла вже через пару гудків. — Доброго ранку!

— Привіт, Кірочко! — привітався Ярослав і швидко перейшов до суті. — Вибач, що потурбував тебе з самого ранку. Злата випадково не у тебе? Я прокинувся, а її ніде немає. Вона мені нічого не сказала. Я додзвонитися до неї ніяк не можу! Я вже не знаю, що й думати!

— Її в мене немає, — відповіла Кіра. — Та вона ніби й не збиралася. Чому ти так турбуєшся? — насторожено запитала вона. — Вона хіба не на роботі?

— Ні. Злата сьогодні повинна була залишитися вдома. Я телефонував їй на робочий номер, але вона там теж не відповідає. Вчора ввечері вона погано себе почувала, вночі спала не надто спокійно, — з тривогою розповідає Ярослав. — Я навіть вирішив сьогодні попрацювати вдома, щоб бути поруч з нею. Та й взагалі вона якась напружена останнім часом, але мені не говорить нічого, — зітхає він. — Може, ти щось знаєш?

— Та ні. Начебто нічого такого, — відповіла Кіра. Але ці слова прозвучали від неї якось невпевнено. Вона й правда нічого не знала, але деякі припущення у неї все ж були.

"Якщо причина цьому Діма, я його просто вб'ю! Не вистачало, щоб Злата ще й нервувала через цього недоумка!" — навіть від самої згадки про Діму, Кіра кипіла від злості.

— Ярославе, ти тільки не хвилюйся завчасно! Добре? Мало куди вона могла піти. Все буде добре! Я впевнена, що вона скоро повернеться. — Кіра намагається заспокоїти Ярослава, а у самій теж душа була не на місці.

— Гаразд, Кіро, — Ярослав знову важко зітхнув. — Вибач ще раз, що потурбував тебе, — сказав він наостанок. — Спробую ще раз Златі зателефонувати. Антону передавай привіт!

— Добре, — каже в трубку Кіра. — У мене є ще час, я можу до вас заїхати. Не хвилюйся, будь ласка!

Якими будуть ваші варіанти. Куди пропала Злата?

1. Вона все ж пішла на роботу і їй стало зле.

2. Втекла на зустріч з колишнім

3. З'явилися термінові справи у благодійному фонді

4. Просто пішла прогулятися  без попередження