Мирного вечора, любі!

Запрошую до нового розділу роману "Під владою Хижого".

УРИВОК 

— Ти, що, знову вестимеш мене через весь офіс за руку?

— Так, — досить впевнено запевняє він. — Ти ж моя наречена...

Я лише важко зітхаю та закочую очима. Далі за своє. Мовчки кладу свою руку у гарячу долоню й в одну мить опиняюся в міцному полоні чоловіка. Коли ж підіймаю на нього очі, він питає:

— Єво, досить цих жестів. Ти моя наречена... Ти підписала договір.

Я лише нервово ковтаю й нагадую:

— Але я не сказала тобі «Так».

Він мовчить, суворо дивлячись на мене, а я опускаю погляд і теж мовчу. Я не збираюся відступати. Подивимось, хто кого?

Через хвилину Роман відпускає мене, бере мою сумочку і за руку веде з кабінету. Поводиться так, ніби не чув мого нагадування. Що ж, я знала, що по-іншому він поводитися не буде. Легке розчарування охоплює душу. Неприємно, коли твої побажання ігноруються.

Коли опиняємося в ліфті, хочу забрати свою руку, та він не відпускає. Почуваюся жахливо, але при цьому питаю:

— Куди ми їдемо?

— В один із моїх ресторанів, — сухо відмахується він.

— Що ми там робити будемо?

— У мене там переговори. Можлива підписка співпраці. І я хочу, аби ти була присутня на ній не тільки як моя наречена, а ще й як юрист.

Знову наречена. Мовчу. Не хочу більше нічого говорити. Мені неприємно, що він мене не чує. Звісно, я не розраховувала, що Хижий зробить мені пропозицію просто тут, у ліфті. Більше того, я переконана, що він не зробить її взагалі. Але міг би хоча б не повторювати одне й те ж, наче мені на зло.

Книга тут...

Приємного читання!!!