Зима. Морозне повітря стрімко влетіло у наскрізь відчинене вікно, і Мелані здригнулася, коли крижаний вітер проник під пеньюар, ковзнувши холодом по її шкірі. Вона сиділа за столом у заміському «палаці», де в записнику акуратним почерком вимальовувалися строфи нового вірша. Привид бетонних джунглів знову переслідував її.

Дівчина, яка з дитинства була міською панянкою, звиклою до гучних вечірок і брендового одягу, місяць тому зробила вибір на користь кохання. Далеко від друзів та рідних, за містом вона знайшла притулок для своєї душі, розбитої, наче розсипаний пазл.

Годинник монотонно відраховував хвилини, але Мелані, повністю занурена у творчість, не помітила, як відчинилися двері. На порозі стояв Макс. Його закохані очі промовляли більше, ніж будь-які слова. Він підійшов і вкрив її плечі своїм піджаком. Несподіваний рух змусив Мелані здригнутися — її рука ненароком перекинула тарілку, яка стояла на краю столу. З гучним дзвоном по підлозі розлетілися дрібні шматочки скла.

Вона хотіла піднятися й прибрати, але Макс зупинив її:

— Ти можеш порізати свої ніжки.

Він підхопив її на руки, а вона, слухняно довірившись, обвила його шию. Макс поніс її у спальню. Там він витягнув із кишені запальничку, підпалив ароматичні палички та свічки. Кімнату наповнив заспокійливий аромат лаванди.

Мелані підійшла до нього і, не вагаючись, запустила холодні руки під його одяг. Макс відповів теплим поцілунком, і це, як завжди, стало початком їхньої незабутньої ночі. Сорочка хлопця впала на підлогу, а слідом за нею — намисто з шиї дівчини, яке розсипалося, наче яскраве драже. Їхні пристрасні поцілунки зливалися з розпаленою близькістю, їхні тіла ставали одним цілим, немов молекули, що вчені ретельно досліджують під мікроскопом.

Тиша. Лише збите дихання наповнювало кімнату. Макс ніжно гладив її скуйовджене волосся, а вона пальцем виводила сузір’я на його тілі. Щаслива, закохана і спокійна, Мелані засинала в його обіймах — найнадійнішому прихистку у світі.

P.S. Випадкова замальовка, написана вже давно ??.