Світ Драконів

У світі Драконів Інгрід разом зі своєю командою облаштувала життя в Кальдорі.
Вони знайшли нових друзів, а Салім навіть подружився з королем.

Життя тут сповнене пригод і несподіванок, і герої поступово створюють свій маленький світ серед великого і небезпечного всесвіту драконів.

Час зник у пітьмі бібліотеки, і одного вечора Салім так заглибився в книгу, що не помітив, як темрява вже давно огорнула місто.

— Уже пізня ніч. Бібліотека закрита для відвідувачів, — пролунав голос за його спиною.

Салім здригнувся, різко відриваючись від книги, і побачив перед собою чоловіка середнього віку в темному вбранні. Його обличчя виражає цікавість, а не гнів.

— Але ти тут, — спробував Салім приховати переляк. — Чому мені не можна залишатися? Я лише читаю і не завдаю шкоди книгам.

Чоловік злегка усміхнувся, розправляючи плечі:

— Це моя бібліотека, і я можу бути тут, коли забажаю. А от для інших вона закрита в нічний час.

— Але це королівська бібліотека, — зауважив Салім. — І всі книги належать королю, тож якщо ти не король…

Чоловік злегка усміхнувся. Він дивився на Саліма спокійно:

— Я і є король.

Салім на мить застиг. Коліна підкосились, обличчя поблідло, а серце забилося частіше. Його погляд не відривався від цього чоловіка, який був не просто незнайомцем.

— Вибач, — невпевнено промовив Салім. — Якщо це справді твоя бібліотека, я не мав права так говорити. — Він обережно поставив книгу на полицю та повільно розвернувся, щоб піти. — Я… я не буду заважати.

Але король не відпустив його.

— Зачекай, хто ти? — запитав, відчуваючи цікавість до цього дивного молодого чоловіка.

Салім обернувся, трохи вагавшись, але відповів:

— Я Салім, прибув сюди з друзями.

Король вдивлявся в нього, наче намагаючись зрозуміти, чому той не виглядає наляканим.

— Де твої друзі? — спитав король.

— Не знаю, — спокійно відповів Салім. — Кожен має свої інтереси, тож вони, мабуть, десь у місті.

Король задумався, а потім, з легким бажанням дізнатися більше, запитав:

— Хочеш випити чаю і розповісти про себе та своїх друзів?

Салім полегшено зітхнув і усміхнувся:

— Якщо до чаю будуть ті смачні пиріжки, що продають на сусідній вулиці, — відповів він із захопленням. — Мої друзі іноді дають мені кілька монет, і я часто витрачаю їх саме на ці пиріжки.

Король мимохідь усміхнувся, спостерігаючи, як прості радощі змінюють його гостя:

— Думаю, пиріжки зможемо дістати. — Він кивнув на стіл з кріслами запрошуючи Саліма сісти.

З любов’ю до історій — Серена Давидова ✨