Вітаю!

Роман " ПЕРЕСЕЛЕНКА" — сьогодні оновлено.

Уривок

— Мам, ти ж тепер на роботу підеш? — у її голосі звучать паніка та страх. — Так?

Я нервово зволожую вуста й опускаю погляд. Знову не хочу нічого обіцяти.

— Не знаю, Сонечко... — важко видихаю і таки зізнаюся. — Я хочу спробувати тут почати свій кондитерський бізнес, але не знаю, чи в мене тут вийде...

— Неодмінно вийде, — запевняє мене донька. — Я тобі у всьому буду допомагати. У нас все вийде, навіть не сумніваюся, — вона витирає сльози і крізь них посміхається.

Теж вимушено посміхаюся, адже я не маю права здаватися, чи підвести доньку або, ще гірше, не виправдати її надій. Беру руку донечки у свою і, заглянувши в очі, обіцяю:

— Ну, якщо в мене буде твоя підтримка, то у нас точно все вийде.

Донька обіймає мене, а я стримуюся, аби не розплакатися.

— Мам, а Ярина Петрівна вже прокинулася?

— Так, — здивовано дивлюся на свою крихітку. — А чому ти питаєш?

— Я їсти хочу...

Посміхаюся і, видихнувши, повідомляю:

— Ярина Петрівна вже приготувала для нас сніданок...

— Тоді я у ванну — і снідати.

Вона хапає банний халат і поспіхом подається у санвузол. Я навіть не встигаю повідомити її, що у нашої Ярини Петрівни гості. Донька пішла, а я лише видихаю і заходжуся заправляти ліжко. В голові кружляють невтішні думки, адже я помічаю, як моя восьмирічна донька миттєво подорослішала. На жаль, реалії життя відбиваються на найдорожчому — на наших дітях. А так хочеться, аби наші крихітки не бачили того жахіття, що коїться, та дорослішали за інших умов.

Книга тут...

kotwsqAb — Після ночі кохання...

Приємного читання!!!