— Хто там? — запитала я, і почувши відповідь, стиснула зуби.
— Це я, — тихо відповів голос Спайка. — Елісон, будь ласка, відчини.
Серце болісно тьохнуло. Міцно вхопившись за дверну ручку, я зробила глибокий вдих та повернула її.
Він справді стояв на порозі. Втім, недовго! Нічого не говорячи, вовк увійшов до кімнати та зачинив двері за собою.
— Що ти тут робиш? — слабко запитала я, відчуваючи, як заплітається язик.
— Бачу, ти майстриня очевидних запитань, лисенятко, — знервовано усміхнувся він. 
— Мабуть, — пробурмотіла я, витріщаючись на власні черевики. — То…
— Нам треба поговорити.
— Про що саме?
— Наприклад, про це, — шепнув він, торкнувшись пальцями мого підборіддя, змусив підняти голову та подивитись на нього.

Вже читали свіжі розділи Потраплянка в лиходійку. Наречена-лисиця в академії? Як вам такий поворот? 
Які маєте очікування-сподівання щодо того, що буде далі? ;)