У першому розділі ми зупинилися на тиші, що накриває кімнату, наче важка ковдра. Але далі ця тиша виявляється не просто порожнечею  вона стає чимось більшим. Вона має голос, вона говорить крізь лампу, що хитається над столом, крізь напружені рухи, крізь кожну паузу між словами.

І саме тут починається найцікавіше....

Бо якщо в першому розділі ми лише відчинили двері до цієї історії, то далі хтось опиняється замкненим усередині. Хтось, чия присутність переверне все, що ви встигли зрозуміти. Це не просто продовження, це той момент, коли звичні деталі набувають нового сенсу. І кожна дрібниця, навіть рух пальців по тканині куртки, стає сигналом до чогось значно більшого.

Далі буде...

Працюю над продовженням і сьогодні планую завершити до кінця перший розділ