Вітаю, любі!

Запрошую до нового розділу роману "Няня для сина мільйонера".

Уривок

— Кіро Володимирівно, я хочу аби ви працювали у мене — нянькою моєму сину.

Від такої заяви в мене очі поповзли на лоб. Нервово ковтаю і не можу втримати сарказм.

— Дем’яне Тарасрвичу, я розумію, що у багатих свої приколи... Чи можливо, у вас розваги такі, але я не покину роботу дизайнера, заради вакансії няні. Це ж...

— Яка у вас заробітна плата? — впевнено перебиває мене чоловік гойдаючись у кріслі.

Цим питанням він загнав мене у тупик. Мені соромно розповісти, яка у мене зарплата, тому починаю з’їжджати з теми.

— Яке це має значення? Робота архітектурного дизайнера у рази престижніша роботи няньки.

— Так, Кіро, я з вами згоден, але лише в тому випадку, якщо зарплата няні не перевищує дизайнерську.

В голосі чоловіка звучить іронія, а мене бере зло. Не можу втримати язик за зубами й гордо заявляю.

— Зарплата няньки не може бути вищою за зарплату дизайнера.

Дем’ян вкотре хмикнувши підіймається та взявши зі столу телефон наближається до мене. Він зупиняється поруч, а я відчуваю, як від нього віє впевненістю та незворушністю. Він щось тицьнувши на телефоні, повертає до мене екран на якому світяться цифри, які ледь не втричі перевищують мою зарплату.

— Сумніваюся, що ви отримуєте більше.

Читати тут...

Приємних емоцій!!!