"Під прицілом компромату" – встигніть придбати

Любі читачі!

Ми рухаємось далі у романі “Під прицілом компромату”. І десь трохи попереду я вже бачу фінішну пряму. Нам залишився найважливіший, найдраматичніший епізод цієї історії.

Я маю намір підвищити ціну на передплату. Тож якщо ви ще не придбали книгу, то сьогодні у Вас ще є час встигнути купити її за старою ціною.

Ксюша – не моя дочка. Навіщо Даша написала, що моя, – не розумію. Може, боялася, що інакше я не погоджуся взяти її до себе?

Хто його знає, як би я вчинив? Але фраза «твоя дочка» змусила засумніватися і схилила чашу терезів на користь дівчинки.

У голові – каша. Мене це дратує. Я звик усе розкладати по поличках і тримати в ідеальному порядку.

Мама з Ксюшею сідають робити домашнє завдання, а я беруся за свої справи. Мої повідомлення Дарині, як і раніше, не прочитані. Де і як її шукати?

Сьогодні з дівчинкою посидить моя мама, завтра вранці я відведу її до школи, але забрати вже не зможу – у мене засідання. Щось придумувати чи Даша до того часу повернеться? Судячи із сумки з речами – навряд чи….

Якого взагалі дідька?

Злюся і помітно нервую. Причому друге навіть більше, ніж перше.

– Сонечко, а де твоя мама? Куди вона поїхала? – детектив-мама починає власне розслідування.

Наївна. Я про це вже питав!

– Не знаю, – дівчинка повторює відповідь.

– Вона не сказала, коли повернеться?

– Ні…

Нічого нового, але я насторожі, прислухаюся. Раптом Ксюша дасть якусь зачіпку? Але натомість вона вимовляє дуже дивним тоном слова, від яких у мене, дорослого чоловіка, холоне кров:

– Мама… пішла вмирати

Читати тут

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Заучка, темні справи і дуже поганий хлопець
Пристрасті, ревнощі та кохання живуть не лише на сторінках жіночих романів. Давно я не згадувала про свою Академію та її героїв, а там, повірте, іскри летять не слабше, ніж у найгарячіших історіях! Візьмемо хоча б Вірею.
За завісою...
Розповім про деякі цікаві (можливо, не дуже) факти щодо процесу створення темного фентезі «Гармонія». 1. У мене велика проблема із тим, щоби придумувати імена персонажам та назви книг. При публікації я зіштовхнулась
Космічні врата
Сіту вже вивела зображення із зовнішніх камер. На екранах розгортався краєвид на Врата. Точніше, не так — на ВРАТА. Це була гігантська споруда, що висіла в небутті й освітлювалася холодним світлом місцевої зорі Сигми-Рьярд.
«ціна репутації» - написано. І мені є що сказати❤️
Сьогодні я поставила останню крапку в цій історії. І хочу поділитися кількома думками про те, яким виявився для мене цей письменницький експеримент. По-перше, знімаю капелюха перед авторами детективів!❤️ Коли
Гості, гості)))
Вітаю, мої чудові ♥️ Одна чудова авторка, яку із задоволенням читаю, а саме Марія Залевська, ввела цікаву рубрику - походи книжкових героїв у гості одне до одного. І я її безсовісно позичаю))) А отже, завтра Кай
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше