Коли нема чим себе зайняти

Вітаю, мої неперевершені ❤️ Ну що ж, майже три години тому вийшла глава, яку переварити не так просто. Вперше за десять років з Марини злетіли маски, і можна подумати, що це вина (чи заслуга) Сергія. Можна припустити,

(так, тьотю знову потягнуло на нехудожку, не звертайте уваги ☺️) Ми ж всі не тільки автори, а ще й читачі. Тож сьогодні буде блог з позиції людини, яка читає на саміздаті багато різножанрової літератури, в тому числі

Несподівано спіймала кругленьке число переглядів на своїй книзі "Червоний"! Тож неймовірно вдячна усім, хто читає! А я принагідно хочу нагадати, що: ❤Книга бере участь у конкурсі дарк романів, тож буду рада

— Якого біса вона тут робить?! — випльовує Єгор, і від його слів Діана здригається. — Артуре Филиповичу, що це за цирк? Єгор робить крок уперед, його кулаки стиснуті, він у сказі, а Карина поруч із ним виглядає розгубленою

— Дивись, — шепоче він, і я відчуваю його дихання на своїй шиї. — Он там, між канадськими ялинами. Він указує на гостьовий будиночок — витончену будівлю зі світлого каменю, оточену екзотичними хвойними деревами. —