Чи справді любов може врятувати монстра?

Образ «монстра» у літературі існує давно. Це не завжди чудовисько з пазурами чи маскою, а радше людина з темною стороною, жорстокий, холодний, зранений чи небезпечний. Він може бути ким завгодно, але завжди тим, хто викликає страх і водночас дивний потяг.

 

Та щоразу ми спостерігаємо одну й ту саму історію: поруч із ним з’являється хтось, хто бачить за темрявою щось більше. І народжується головне питання: чи здатна любов врятувати монстра?

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Шепіт Місяця
02.09.2025, 09:12:08

Іноді так)

avatar
Анна Лір
02.09.2025, 08:03:42

Хочеться вірити, що здатна) Дуже люблю такий сюжет, у моїй першій книзі якраз саме про це. Хоча, якщо подумати... Скоріш, любов може врятувати зранену і зачерствілу під дією обставин людину, змусити її серце відтанути. А якщо там серця і не було взагалі, то тут вже інша справа ❤

avatar
Ірина Скрипник
02.09.2025, 06:58:41

Не завжди

Інші блоги
Тінь залізного черепа - Новинка
Тут буде жорстко. Злам особистості. Насильство. Криваві сцени. Та головне інше. Їх ненависть продиктована системою і суспільством. Але коли вони насміляться відкинути зайве, то побачать врешті один одного. І в момент, коли
❣️анонсую другий флешмоб "Осіння пристарсть"❣️
Дорогі мої читачі та колеги автори!❣️ Як я і обіцяла, прийшов час анонсувати мій другий великий флешмоб, який стартує вже з 14 вересня. Коли дні стають коротшими, а вечори — холоднішими, так хочеться затишку, тепла та
І що з цим робити?
— Григорію, не треба… — кажу тихо, але Назаренко мене чує. Він відпускає Влада і встає, обтрушуючи сніг з одягу. — Ей, братику! — Стас намагається привести Влада до тями та при цьому зло зиркає на Назаренка, але
Від Брехні До Мітки найгірший рейтинг
Я дуже розстроєна через цю роботу. Виклала 3 главу, і навіть не хочу блог розписувати як зазвичай. Єдина робота яку не читають, як решта. Хоча вона цікава. Звіро-люди. Хоча я всерівно потрохи викладу усі 10 розділів. Не розумію
Покоління оффлайн
Привіт, друзі! Сьогодні я ділюся з вами текстом, який написав ледь не на одному подиху. Це верлібр "Покоління оффлайн". Це історія про нас. Про тих, хто виріс на зламі епох — між затишною аналоговою тишею і теперішньою
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше