До кінця знижки лишилося кілька годин...

Тільки 01.09 знижка на завершену історію

Години до події тягнулися вічність. Надворі поступово темнішало, і кімнату поглинали вечірні сутінки. Мія то гортала сторінки в соцмережах, то намагалася вивчати електронні конспекти. Спалахи сміху та музики, що долинали з сусідніх кімнат, лише посилювали її тривогу. Думки про те, що Аріл спокійно може знайти собі сьогодні іншу, не давали спокою, порушували й без того хлипку концентрацію

Ось уже і Райна поволі зібралася на вечірку й пішла. Цього разу вдягнулася ще провокаційніше, викликавши чергову хвилю Міїного сарказму. До початку лишалося хвилин десять. Мія підвелася з підлоги й рішуче попрямувала в коридор.

«Я тільки подивлюся, чи є він там» — вмовляла себе вона.

«Мені це нецікаво, але я хочу отримати підтвердження, що він такий же, як усі»

З потрібної кімнати доносився гул голосів і гучна музика. Мія підійшла ближче й зупинилася перед прочиненими дверима. Судячи з усього, гості тільки збиралися на гру. Вузька дверна щілина не давала достатнього огляду, Аріла Мія поки що там не побачила.

— Нехай тобі тільки випаде якась дівка... — сердито пробурмотіла дівчина. — Сама її поцілую!

— А може, краще мене? — пролунало десь над самим вухом.