Пропоную долучитися до нової глави РЕЦИДИВУ.
Чи здатне минуле відпустити?
Чи витримаєш погляд у темряві, де камінь мовчить, а камера бачить усе?
Пам’ять — єдине безсмертя.
PS
Я так і не змогла придумати назву цій главі. Єдина, що здається ідеальною вже занята. Дуже сподіваюся на вашу допомогу)))
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНе хочу бути забутим. або. Страх перед неминучим кінцем.
Jane Doe, а он як. Я зачасту роблю інакше. Просто вибираю ту основну думку, яка найбільш виділяється.
Думаю собі, що ми живемо вічно, просто не памятаємо про це. ))
RuslanBattery, Цікава думка))) хоча жити вічно мабуть мені не хочеться) ні чого так не робить життя ...незабутнім мабуть. Як те що воно скінченне
Або — він повертається, попри все))
Romul Sheridan, Лишилось другу дописати. Та викласти першу )))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати