Такої Орисі вони не очікували! Спойлер ;-)

Привіт, мої любі! ❤️

А можна я вас трохи подражню? ;-) Бо вже зовсім скоро нас чекає такий розділ у історії Ярила та Орислави… після якого Ігнат замислиться, а чи пустять його назад?)))

 (жарт, звісно, але… нашому кримінальному босу варто замислитися… ;-)

"Власність Ярила",

СПОЙЛЕР:

— Нумо на чистоту — ти певен, що знаєш, яка я? — посміхаюся трохи сумно, веду плечима.

 Піджак я віддала Кості, коли ми увійшли. Щоб було видно красу задуму Марго: мене у цій сукні та… ключиці.

 Олексій кліпає, хоч і намагається триматися брутально. Дивиться уважно, важко. Як наново вивчаючи. Отож.

 Чому вони всі, дідько, впевнені, що знають, яка я?! Чому лише Ігнат просто дозволяв мені робити те, що я хотіла, не втискаючи в рамки? Малювати — добре, стріляти — пішли…

— Я не можу відкривати подробиці розслідування, ти ж це розумієш? — заходить з іншого боку Олексій.

 І дивиться на мене немов із жалем. Але ж і не думає відмовлятися від права так до мене звертатися, я помітила.

— А подробиці вже є? — скидаю брову я.

 Мій тон рівний. І я не роблю зауваження. Костя, що сидить трохи позаду, як мій адвокат, мовчить. Хоч я буквально спиною відчуваю його напружену цікавість.

— Ориславо, — Олексій хмикає. — Ти змушуєш мене почуватися винним, що ми недостатньо швидко ведемо слідство…

— Не варто. Ти — не винен, — перериваю, повільно крутячи власну обручку на пальці.

— Я не пробую тебе купити, Олексію, на бога! — посміхаюся. — Можна, я запалю? — переводжу погляд на нього.

 Він… трохи здивований, я бачу. Дивиться на Костю. Мабуть, не знаходить ніякого пояснення.

 Але киває на моє питання. І сам пропонує мені підкурити, коли я дістаю сигарету з пачки, яку спеціально у Кості до того забрала.

 Затягуюся, трохи нахилившись до нього. Ланцюжок ковзає по сукні. І Олексій мимовіль чіпляється поглядом, затримується. Дивиться на мої груди. Закрите декольте також може вабити. Сто балів Марго за образ.

— Я не приїхала для того, аби витискати з тебе подробиці, які ти не можеш розповісти, — видихаю дим. Вишневий. — І купляти… ну правда, Олексію! — нахиляю голову вбік, ніби уявити не можу, як він до такого висновку дійшов.

— Тоді чому ти наполягала на зустрічі саме сьогодні? — він і не думає відходити.

— Я… хочу поділитися інформацією. З людиною… якій єдині тут довіряю. У всьому Управлінні, — струшую попіл в попільничку на його столі, яку Олексій підсунув.

 Підіймаю погляд та дивлюся прямо на нього. Так, така тендітна та маленька в порівнянні… та, що потребує захисту, в його уяві? Можливо. Зрештою, він сам обрав позицію, яка викривляла його кут зору. Хотів бути ближчим? Нависати?

ЧИТАЙМО РАЗОМ! Там вибухово!

Обіймаю! ❤️

 Запрошую доєднуватися до моїх соцмереж, де я  доступна для спілкування постійно: там є веселі відео про вайб моїх романів, СПОЙЛЕРИ та АНОНСИ, та обговорення!

Там завжди багато новин, обговорень, особистих появ автора та цікавинок!❤️❤️❤️

Мій Телеграм          Мій Інстаграм         Мій Фейсбук      Мій Тік-ток