Раптом двері різко відчиняються... І тоді я бачу її...

Христину. Моя пам'ять вибухає. 

Вона входить у залу спокійно, у строгому костюмі, волосся зібране, погляд холодний і зосереджений. Вона виглядає зовсім іншою — сильною, чужою. 

Але я знаю кожну лінію її обличчя, кожен вигин шиї, і серце б’є так, ніби хтось розбив у грудях дзвін. Я хапаю повітря. Ноги стають ватяними. Христина… Моя колишня. Моє минуле й моє незагойне сьогодення. Її очі на мить зустрічають мої — і в них проблиск, який я ніколи не забуду. 

Та сама ніжність, яку вона колись ховала для мене. Але тепер там ще щось інше — стіна, холодна і неприступна.

Шановні читачі запрошую вас до прочитання своєї новинки на сайті. " Гірка ваніль". Дуже сподіваюся на вашу підтримку ♥️ Дякую ♥️