"І коли ми зустрінемось — вона пошкодує"...

Вітаннячка. Я тут зі своєю книгою. Давно не викладала, тим не менш нагадаю)
   - Героїня, яку звати Вікторія Чорненко, будучи журналісткою публікує статтю своїх роздумів. Тема статті була доволі пікантною, і, неочікувано для дівчини, раптом стала скандалом для всього інтернету. Потім.... Вона радісна йде на роботу, співбесіду на яку вже пройшла, підіймається на 20 поверх, на виході втикається в "якогось" чоловіка, і.... - 
 Далі прочитаєте сьогодні о 16:00.  А тепер невеличкий уривочок)
  

— Чорненко… — прошепотів уголос, відчуваючи, як іскри люті розповзаються всередині. — Запам’ятаю.

Мене рідко виводять із рівноваги. Дуже рідко. Але ця дівчина примудрилася зробити це одним текстом. Одним ударом у саме серце мого бездоганного іміджу.

Я відкинув видрук на стіл. Вона розлетілася, мов образлива листівка.
Вікторія Чорненко…

Я не знав її обличчя. Не чув цього прізвища раніше. Але я вже знав головне: ця журналістка щойно відкрила війну.

І коли ми зустрінемось — вона пошкодує.

Дякую за увагу!)