Звикнути до болю?

Продовження «Дарована чудовиську» 

А потім, зненацька, з її вуст полилася пісня. Ніжна, мелодійна, наповнена тишею і спокоєм. Її низький, грудний голос поступово наростав, відлунюючи від стін печери, переходячи в химерне багатоголосся. Я слухала, мов зачарована.

Ця мелодія — разом з дією зілля — потроху огортала мене хвилями умиротворення. Напруга, що сковувала тіло, почала розчинятися. На мить мені навіть здалося, що мені вже байдуже, що станеться цієї ночі. Десь у глибині свідомості спалахнув крихітний вогник цікавості. Адже я навіть уявлення не мала, як усе це відбувається між чоловіком і жінкою. Можливо… все не так страшно, як я собі нафантазувала?

Майже забувши, з ким мені доведеться провести першу шлюбну ніч, я блаженно заплющую очі, вдихаючи мускусні аромати з нотками мигдалю та кокосу, якими Кірі змащувала мою шкіру. Було в цьому щось заспокійливе, материнське, і водночас химерно інтимне.

Читайте за посиланням — https://booknet.ua/book/darovana-chudovisku-b439732

#любовнефентезі18+ #темнефентезі #УкраїнськаЛітература #пристрастьітаємниці #НоваГлава #шлюбнаніч