Вітаю!!!
Сьогодні вийшов новий емоційний розділ 

Ось невеличкий кусь сьогоднішньої проди:

Я зупинився на перехресті. Пообіцяв же — без стеження. Але Єгор — це не хвіст. Це лихо локального масштабу. «Не їдь», — сказав я собі… І поїхав.

«Артеміда» світила склом, як акваріум. Я тільки-но вийшов із машини — і застиг. Вона йшла до входу. 

Моя жінка.

Вона виглядала... приголомшливо. Легка сукня, волосся накручене, губи — ті самі, якими вона шепотіла мені вночі, тепер були нафарбовані для когось іншого. Для нього? Я мало не осліп від злості й ревнощів.

— Єва, — вийшло різко. Вона здригнулась і повернулась.

— Захаре?.. Що ти тут робиш?

Її очі округлились, і в голосі — здивування. Але я вже був на автопілоті.

— Ти виглядаєш… — почав я, але зупинився. Бо як сказати приголомшливо, якщо від ревнощів мій мозок уже розривається? Я бачив, як вона озирається — мабуть, шукала Марка.

Отже, таки на побачення…

В мені клацнуло.

Не сказав нічого більше. Просто ступив ближче, обхопив її за талію і рвучко повів до авто.

— Ти що, Зорін, зовсім з глузду з’їхав?!

Посилання на книгу

https://booknet.ua/book/xochu-rozluchennya-b440365?tab=main

Анотація до книги "Хочу розлучення"

Я хочу розлучення. П’ять заяв, п’ять моїх жалюгідних спроб піти від нього… Але щоразу він зриває одяг швидше, ніж я встигаю зібрати валізу. Його пальці завжди знаходять шлях під мою білизну раніше, ніж я знаходжу дверну ручку. І тоді знову ніч, що стирає межі між ненавистю і бажанням.

— Вам уже відмовлено.

— Що? — я нахилилась уперед. — Я подала заяву, я маю право…

— Ви подали, а потім її відкликали. Чотири рази. І ще раз — по зв'язках — ваша заява навіть не була зареєстрована.

— Пан Зорін подзвонив. Він сказав, що ви знову посварились. І що до вечора ви помиритеся. Як завжди.

Я хотіла щось відповісти, різке й горде, але замість того промовила одне єдине слово:

— Паскуда.

— Перепрошую?

— Ні, не вам. Йому.

владний герой   кохання та пристрасть  дуже відверто

Посилання на книгу