Марафон спільної історії№5! Частина 3

Не можу повірити... Вперше мені не вистачило символів у блозі і я мусила розривати оповідь на три блоги) Перепрошую за спам у стрічці... Трохи розійшлася я з фіналом.

– Адам…Колсон?

– Ні. Він – міллзток. Це окремий вид чарівних істот.

Аґата продовжувала обряд вигнання духів. Адель знов заверещала. Шкатулка здійнялась у повітря.

– Годі скривдити Адама! Йому боляче!

– А тобі? Ви пов’язані з ним?

– Він забрав мого тата. Я хочу до нього.

– Адель… Твій тато, він…

– Я знаю!

– Аґато? Як щодо Адель?

– Кого?

– Ця дитина, це Адель.

– Я відчуваю неспокійний дух. Ти бачиш її?

– Вона стоїть прямо тут!

– Можливо ви пов’язані, тому ти й бачиш її, проте дівчинку проклято, краще не говори до неї.

– Але я маю допомогти!

– Запізно для допомоги, люба. Ми маємо провести обряд і спалити це місце. Тільки так можна остаточно вигнати духів.

– Викинь цього вовка, Адель. Прошу тебе. Адам тобі не друг, чуєш? Він винен у тому, що твій тато… І ще багато в чому.

– Ходімо, Ларо. Маємо піти, доки будинок замкнено сіллю.

– Я не кину її.

– Ти не врятуєш її, Ларо. Уже запізно.

– Але ж…Вона просто зникне!

– Вона не має позитивної енергії, яка б змогла відправити її до кращого світу. Тож, краще це, ніж вічність блукати неприкаяною.

Лара відчула як плаче. Все мало бути не так. Вона б зробила все, аби допомогти дівчинці. Вона б може влаштувала її у нову люблячу родину або…Ні, було запізно думати про всиновлення. Та вона була б не проти. Бо за ту добу, Адель стала єдиною думкою, що не виходила з її голови. Вона б хотіла дати їй краще життя. А може їй вдасться? Навіть там? Адже її позитивної енергії мало б вистачити, хіба ні? Вона на це сподівалась

Лара рушила вглиб будинку. Підлога рипіла під її ногами.

– Ти лишишся зі мною? – спитала Адель.

Лара озирнулась, сльози скрапували її щоками, вона зняла кулон з рожевого кварцу із шиї. Камінь глухим стукотом покотився підлогою.

– Так, люба. І відведу тебе далі.

Направду це не зовсім мій жанр, та зізнаюсь, було доволі цікаво у ньому попрацювати)
Тож, хочу подякувати неймовірній Уляні за цю ідею, а також чудовим Elaren Vash, Асі Рей та  Аріді Демоніар за чудове продовження цієї захопливої історії!

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️