От ми і дійшли до синьої сукні

Сабріна насупилася. Але заволоділа собою. Їй стало страшно. Вітм, це не мало вплинути на ситуацію.  

Тому вона знову посміхнулася. Ще ширше, ніж раніше.  

— Джентльмени.  

Вони оглянули її липкими оцінювальними поглядами. Перш ніж почали вітатися.  

Сабріна міцніше стиснула свій клатч. Маленький пістолет і манікюрні ножиці. Вона знала, що їй це не допоможе.  

Їй потрібен був її Кол. І вчитель Джин.  

Вона прийняла китайське ім'я вчителя, тому що воно звучало майже по-американськи. А помітивши його лагідний і навіть невиразний характер — зовсім звикла.  

Він умів її налякати. Але недостатньо. Щоб вона захотіла нацькувати на нього Кола.  

В останньому Сабріна була більш ніж впевнена.  

Його собача вірність була такою ж міцною — як і вірність його батька — містера Гао.  

Ці двоє. Вона їм вірила, як собі. Батько вчив її так не робити. Але вони витримали все. Містер Гао залишався поруч навіть у її найскладніші дні. А Кол стерпів їх близкість: не огризаючись і не гарчачи. Ніколи не намагався вкусити руку своєї господині.  

 

 ОСТРІВ РОЗБИТИХ СПОГАДІВ. ЧЕРЕЗ ДЕНЬ О 21:00
 

Ваша улюблена авторка, 
Olha Alder ღ
 

Телеграм-канал "Вільхова садиба"