Підкиньте до Альфа-Центавра.

 

AD_4nXdB5qegElxABhMNHH1IkasCh38wzQ44Udd84vwMqLodzFPTODvKrwNg2ft5pikupIremBJoVeO3lnPejKtjIc9rmNa90SyCTYP9kbU0sngkLbD_VKNCkE1RvE5ZkbdSkLHmqMHFWA?key=K_k2Llqocy2HxJD9Cj1dXA

 

Для прихильників пригодницької фантастики вже скоро нова книга "Підкиньте до Альфа-Центавра."

 

— Марк. Ти точно впевнений, що нас хтось візьме? — руда дівчина з короткою стрижкою скептично зиркнула на натовп, що проходив повз них прямуючи до гейта вантажних шатлів.

— Сто відсотків, — відповів розпатланий чорнявий хлопець і рішуче підняв руку з картонкою.

На картонці, вирізаній, зі старого пакування з під сушеного протеїнового м’яса, великими чорними літерами було написано:

 «Проксима Б. Без багажу.»

Марк стояв гордо, немов щойно винайшов гіпердвигун особисто, хоча насправді винайшов він лише цей напис і дивовижну впевненість, що міжпланетний автостоп працює не гірше, ніж земний.

 — Автостоп — це давня традиція. Ще з двадцятого століття.

— З двадцятого? — Лана підняла брову. — Там же максимум «фури» зупиняли, а не зорельоти.

— Це вже дрібнички, — відмахнувся Марк. 

— Головне — посміхатися й виглядати бідними, але симпатичними.

Посмішка вийшла швидше хижа, ніж чарівна. Хоча усім у космопорт було байдуже до цього.

— Ти знаєш, скільки до Альфа-Центавра? — запитала вона після десяти хвилин мовчання.

 — Та якісь смішні чотири світлових роки. 

Дівчина зітхнула й оглянулася навкруги.

Космопорт на Місяці завжди нагадував Лані величезний вулик. Сотні тисяч людей, роботів та андроїдів снували його коридорами, сходами та ліфтами, немов бджоли, що поспіхом виконують свої завдання. Лише замість запаху меду в повітрі тут витав аромат озону й вічно перепаленої кави з автоматів.

Гул був постійним. Кожна стіна світилася голограмами реклами: від знижок на туристичні квитки до Нептуна до пропозицій купити «новітній протез правої ноги зі знижкою, якщо у вас обидві праві». Різнобарвні неонові вивіски миготіли так, що очі починали боліти після п’яти хвилин перебування у холі.

А вони стояли вже дві години.

 

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Кіт Анатолій
26.08.2025, 21:55:20

(⁠つ⁠✧⁠ω⁠✧⁠)⁠つ✧⁠

Андре Буко
27.08.2025, 10:50:39

Кіт Анатолій, Нарешті я зрозумів каомодзі :)

avatar
Ромул Шерідан
26.08.2025, 21:47:12

Автостопом на Проксиму? Чекаю)))

Андре Буко
27.08.2025, 10:49:03

Romul Sheridan, :)

avatar
Марті Отем
26.08.2025, 23:30:38

Круто, вітаю з початком нової книги, впевнена ця історія буде вражаюча, як і всі інші!❤️

Андре Буко
27.08.2025, 10:48:30

Марті Отем, Дякую.

avatar
Avt-Ka
26.08.2025, 21:32:08

? класно

Показати 3 відповіді
Андре Буко
27.08.2025, 10:48:19

Avt-Ka, Я зрозумів, в мене таж історія :)

avatar
Сергіель Краель
26.08.2025, 21:23:45

І мене, якщо можна.

Андре Буко
26.08.2025, 21:45:14

Сергіель Краель, :) обов'язково

avatar
Tenebris
26.08.2025, 21:20:52

Дякую за Вашу творчість, давно підписаний. Бажаю успіхів та вітаю з початком нової книги!

Андре Буко
26.08.2025, 21:44:55

Tenebris, Щиро дякую

Виглядає досить креативно, пане Андре)

Андре Буко
26.08.2025, 21:44:19

Валерій Калінов (Demolition), Дякую.

Інші блоги
Мої думки
Новий розділ книжки,,Мій лукавий хлопчик '' вже на сайті. Приємного читання)
Скільки важить кохання? Знижка.
Сонечки, привіт! Пропоную свою чудову та романтичну історію СКІЛЬКИ ВАЖИТЬ КОХАННЯ? зі знижкою! Протягом доби, книгу можна буде купити дешевше, ніж зазвичай. Неймовірний роман про щире кохання між красунею тренером
Ореос. Візуал
Дорога до центрального району Ореоса зайняла менше пів години на ще одному літаючому авто. Все відбувалося так швидко, що мені почало здаватися, ніби Коул вирішив якнайшвидше мене позбутися. І лише ця думка отруювала мені
Без темряви все згорить.
Добрий вечір мої хороші, спішу вам сповістити, що вже опублікувала новий розділ "Дві сторони однієї крові" Історія виходить як мені доволі цікавою, трошки можливо моментами заплутаною, але я стараюсь відтворити
А вам цікаво? ❤️
— В тобі зараз надто багато сили, щоб її зв’язати, феніксе, — чоловік злегка схилив голову, демонструючи покору, — тож можеш не боятися. — Я вас не боюся! — відрубав Каміль. — Ви, пустельні хробаки, весь
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше