Посилання на книгу: "Рука, що гойдає колиску"

Світловолоса діва перебирає струни арфи. Розташування дуже вдале –тьм’яне світло з вікна косими променями падає на вбрану у біле фігуру, змушуючи сяяти у півтемряві зали. Голос глухуватий, але приємного тембру. Леді Годва, як виявилось, має дуже широкий репертуар.

Я сиджу в кріслі коло протилежної стіни і вдаю, що уважно слухаю. Або й ні. Дівчина мусить напружувати голос – адже зала досить велика. Та що робити, якщо її батько має такі амбітні плани, що знайшов важіль навіть на наслідного принца. Саме з милості Седріка я приділяю стільки часу музиці.

Що робити, якщо це єдиний спосіб подбати про честь леді Годви. Ніхто в здоровому глузді не залишав би свою дочку на одинці з чужим чоловіком стільки часу. І неодноразово, до того ж. Сумніваюсь, що її батько настільки впевнений у її чарах, скоріше це спроба добитися свого, скомпроментувавши її в очах всього двору.

Леді Годва

Ще варіант:

І ще одне зображення, де Годва більш старша і вишукана і загалом на себе не схожа, але просто картинка гарна))