Доброго вечора всім хто завітав на блог! Вчора в голові у мене щось замкнуло і вийшла ідея! Не буду довго тут патякати. Я написала вірш наче його писав сам Матвій. З тією ж білю, тривогою, страхом, що зараз постійно відходить як тільки він зустрічає свою кохану ✨❤️. Тож ось вам вірш, що написав Матвій:

Вірш: Хотів би бути я веселим 

 

Хотів би я бути веселим,

Чи то щасливим, чи сумним,

Летіти в вирій в чистім небі,

Та й мати гору світлої душі.

 

Але дитинство закінчилось швидко:

В чотири роки, був я вже не тим.

Забрали в мене рідну мати назавжди,

Закрили очі, відвели звідси.

 

І скільки б сліз не проливав вночі,

І скільки б крику стіни пам'ятали,

Очі Аманди, ті рідні,

В думках завжди яскраво грали.

 

Хоч смутно пам'ятаю образ,

Забути я не зможу назавжди,

Як мати рідну забирали,

Пройдисвіти в незнані ті краї...

З любов'ю Торі Елін ✨