— Привіт, Дееенчику! — якось надмірно ласкаво вітає мене Ліза, і я краєм ока помічаю злісний погляд Звєрєва. Ага! Наш блондинчик, схоже, провинився! Потріпати йому нерви?

Трохи обіймаю Лізку й цілую її в щічку, підморгуючи Максу, який злісно блискає очима на мене.

— Не перегравай, або я не встигну тебе врятувати, — сміючись, шепоче мені на вухо Ліза, і я демонстративно сміюся їй у відповідь, та теж шепочу їй на вушко, створюючи видимість інтимності: — Красунчика свого захищай! Я якось сам впораюся.

— Ну-ну, — томно відповідає Ліза, та ледь встигає встати між мною та чоловіком.

— Максе, додому! — командує вона йому, як добре видресованому собаці, викликаючи в мене мало не істеричний сміх.

"ВДАЙ З СЕБЕ МОГО ЧОЛОВІКА"

Розділ 43 вже на  сайті!