Сумніви...
Всім привіт! Спершу хочу привітати з Днем Незалежності України! Скорішого миру та процвітання нашій країні!
Вчора був рівно місяць, як я на Букнеті...І що хочу сказати... Якщо чесно, то я трішки розчарована... в собі. Адже я й досі не знаходжу тут читачів та не отримую зворотний зв'язок на свої твори. І від цього стає сумно й я починаю думати, що в мене просто "поганий" текст або роблю щось не так. Можливо, місяць - це не так багато часу і я не поспішаю робити поспішних висновків, але все ж підкрадаються сумніви, чи варто мені це продовжувати. Я почала публікувати тут свої книги з тією думкою, якщо не буде зацікавленості, то через деякий час я просто видалю свій профіль, адже викладати текст в "порожнечу" не мотивує мене ділитися ним й надалі...
Мені подобається писати, але робити це лише для себе - не надихає мене. Поділіться, як це було у вас? Як ви черпаєте натхнення і знаходите стимул для творчості, попри все?
P.S. В першу чергу, дякую тій невеликій кількості людей, які підписалися на мене, вподобали мої книги та побажали мені успіхів.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЖалітися на відсутність мотивації, то останнє діло. І даремно ви образились на Алю Новак. Просто вона попередила вас, що написати гарну книжку, це ще не все. Я не буду зараз писати щодо марафонів і блогів, це все вам і так вже написали, проте хочу сказати, якщо збираєтесь присвятити написанню книжок якусь частку свого життя, то починайте нарощувати товсту шкіру вже зараз, інакше далі буде важче. Я впевнена, що кожен із авторів хоч раз стикався з образливими коментарями. Не реагувати на такі дуже складно. Важливо пам'ятати, що є для вас головним – задоволення від створення власних світів, чи злісні випади деяких невдоволених життям суб'єктів. А вони будуть, не сумнівайтеся. І добре, якщо не напишуть, щоб не засмічували літературну платформу своїм сміттям, або йшли на город копати катоплю, замість писати, бо то не ваше. Можуть ще порадити запхати свої руки туди, звідки вони виросли. Мені знадобилося чимало часу, щоб кардинально змінити своє ставлення до негативних висловлювань. Щоправда, за понад рік, що я на Букнеті, жодного разу з образами не зустрічалась, але ж ви, ймовірно, захочете зрештою завоювати весь літературний світ, а там можливо всяке.
Аграфена Осіння, Дякую за коментар) Але де Ви побачили, що я образилась на Алю Новак?) Аж зовсім ні. Я їй навіть посміхнулась) Я прекрасно усвідомлюю, що не завжди говоритимуть/писатимуть лише те, що хочеться чути. Я не жалілася, а поділилася своїми відчуттями й попросила поділитися власним досвідом й стимулом не припиняти писати. От і все) Мені шкода, якщо мої слова сприйняли за скарги.
Щодо того, щоб читач побачив вас та запам'ятав, раджу приймати участь ще й у флешмобах, які останнім часом започаткували відомі автори, вони зазвичай публікують у своїх блогах список творів-учасників, тому ваше ім'я буде частіше виникати перед очима читачів, які на цього автора підписані, тож дехто з них обов'язково завітає поцікавитися вашим твором. З мене підписка у підтримку.
Аграфена Осіння, Дякую)
Так, буває складно йти далі, а особливо писати твори, і не отримувати відгуку. Я в Букнеті уже майже буде рік у жовтні. І мене майже ніхто не коментує. Тільки високі перегляди на кожній історії.
Чи я припинила? Ні.
Так, я про це також думала. Сумніви підкрадалися в мою голову, і саме вони роблять нас слабкими, і немічними.
Спитаєте у мене Ви, чи продовжувати далі? Так. Так. І ще раз Так.
Не припиняйте писати! Складно не отримувати зворотнього зв'язку, але Ви маєте продовжувати!
Це як вибір, і випробування. Перед Вами постав вибір: здатися чи йти далі.
Що обираєте Ви?❤️✨
Гарного натхнення! ❤️✨
Дієз Алго, Дякую)
Просто так, публікуючи книги та тримаючи актив у блогах/коментах великих кроків не буде. Свого справжнього читача ВИ маєте знайти, а не він Вас. Це дуже важливо, якщо Ви хочете просувати вперед у цьому плані.
P.S Від мене підписочка у подарунок та на удачу!
Вадим Булава, Спасибі Вам!))) Так яким чином порадите мені знайти свого читача?) Адже всім подобатися неможливо й не підлаштуєшся під
всіх. та й сам автор в такому випадку не буде зовсім щирим) Мені радили навпаки - спілкуватися з іншими авторами, тобто бути активним, писати ті же блоги, але ж їх теж потрібно, щоб було для кого писати, а не в "порожнечу") Ось саме у цьому блозі найбільший актив) Якщо у Вас інша думка з цього приводу - охоче прочитаю)
Головне не засмучуйтеся і не опускайте руки❤️
Я на платформі як автор вже п'ять місяців і у мене теж інколи виникають такі думки. Але коли почала менше звертати уваги на кількість переглядів і вподобань, то стало легше. Адже незалежно від кількості прочитань я все одно хочу завершити свої історії, бо вони мені надзвичайно близькі.
Тому вам бажаю успіху, натхнення і побільше читачів!))
Наталія Гарден, Дякую за підтримку)
Підкажіть, будь ласка, як саме просуваєте свої книги?
Софія Анрі, Постараюся)
Перегляньте в мене крайній блог під назвою "Авторська безпорадність". Він якраз на цю тему. Можливо, деякі думки підживлять вашу подальшу творчість. Хоча... жодних гарантій, як то кажуть )))
(підписався, залишив вподобайки)
Сергій Ляховський, Дякую) Прочитаю Ваш блог)
А може, досить скиглити — час більше працювати?
Над сюжетом — щоб зробити його оригінальним, а не ще однією копією з тих сотень, що тут уже є.
Над орфографією — щоб у читачів від ваших текстів кров із очей не йшла.
Над рекламою — писати блоги, спілкуватися з іншими авторами, вести групи в соціальних мережах.
Але ні.
Краще написати тут, що за місяць не набігло тисяча підписників і скиглити, що ніхто не «хвалить».
«Нащо я пишу?» — це питання треба було поставити собі ще на самому початку й вирішити: навіщо?
Гроші заробляти?
Оди у свій адрес слухати?
Чи, може, просто творити, бо подобається сам процес?
А що з вами буде, коли зустрінете коментар, який розіб’є в пух і прах ваш рукопис?
Покинете писати?
Якщо так, то краще зупиніться зараз — бо до фінішу ви не дійдете.
Аля Новак, )))
В перший місяць в мене було 20 чи 25 підписників. за другий їх кількість зросла до 95. Моя порада: безстроковий марафон, марафон взаємних підписок, власні блоги і активні коментарі в блогах інших. Один місяць надто малий срок, я собі наприклад дала 1 рік.
Janina Feniks, Так, з іншого боку я розумію, що місяць - це мало, тому намагаюся все ж не поспішати з висновками. Дякую за пораду - я стараюся це робити, правда в марафонах взаємного читання участь ще не брала - не впевнена, що встигатиму по дедлайнах.
Вітаю зі святом і бажаю ніколи не опускати рук. Ваша книга є у мене в бібліотеці, обов'язково прочитаю і залишу коментар. Порадила б брати участь а марафонах – ось у Діани Козловської є ще вільні місця – дуже допомагає з читачами та відгуками! Лишаю посилання
https://booknet.ua/blogs/post/405770
Ірина Пархоменко, ❤️
Вітаннячка! Зі святом! Проганяйте такі думки поганою мітлою)) Шлях не легкий, але усе вийде. Кілька порад від того, хто чотири місяці на платформі: Пишіть, спілкуйтеся з іншими авторами, коментуйте, пишіть блоги, читайте інших авторів, беріть участь у марафонах а також використовуйте інші соціальні мережі для просування своїх творів. Успіхів Вам і натхнення! У Вас велике письменницьке майбутнє ✨✨✨✌️
Janina Feniks, Та ні, як бачите)))
Вітаю! Не засмучуйтесь і не опускайте руки! В мене теж перший місяць майже не було читачів. І це зовсім не значить, що ваші книжки погані чи нецікаві. Просто тут так працюють алгоритми, що нові книжки можуть довгий час не помічати, якщо їх активно не рекламувати. Багато хто з авторів веде соцмережі для реклами. Якщо не має можливості, то хоча б ведіть блоги і по можливості беріть участь у різних активностях тут, марафонах взаємного читання тощо. Щиро бажаю вам успіху!
Анна Лір, Дякую Вам!)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати