Хочу представити зовсім нову тільки що написану казку для дорослих. Іноді це народжується з спогадів минулого, те ще що досі так болить...

У місті, де всі мали ходити рівно й носити однакові сірі плащі, жила дівчина, яка одного дня накинула на плечі чорні крила. Вона назвала себе Темним Ангелом — не тому, що була темною, а тому, що хотіла літати вночі, там, де сяє місяць.

Її рідня злякалася.
— Що скажуть люди? — шепотіли вони, знімаючи з неї відмітку «сестра», ніби це могла забрати її крила.
— Як можна з таким іменем ходити світом? Це ж ганьба!

Але Ангел лиш усміхнувся. Бо знав: ганьбою є жити безкрилою, боячись осуду. А його крила народилися з мрій, з кохання і сміливості бути собою.

І хоч сірі плащі тягнули його вниз, він здіймався вище й вище. Бо крила, подаровані серцю, сильніші за будь-який «імідж».

Від чекаю варіантів назви до цієї казки ❤️