Хто ліпив з пластиліну?

ПЛАСТИЛІНОВА ПОЕМА  з книги  "Віршики на всі випадки життя"

Пластилінове намисто,
З пластиліну синій цвіт,
На підлозі ціле місто,
І на стінах є вже слід.

Це Назарчик і Марійка
Розійшлися не на жарт,
Тільки ж треба пам’ятати —
Дім псувать ніяк не варт!

Пластилінова котлета
Не смакує щось коту.
Пластилінову комету
Він хапає на льоту.

І вона щось не смакує —
Кіт шипить і крутить хвіст,
Увірвавсь гігант смугастий
До наліплюваних міст.

Перекинув хмарочоса,
Зплющив потягу вагон,
З порту вихопив матроса
І пожбурив на перон...

Тут зайшла в кімнату мама —
Стихнув галас, бунт ущух.
Кіт, відчувши передрягу,
Скочив за диван й заглух.

А Назарчик і Марійка
Знов вхопили пластилін —
Ця шалена творча двійка
Вже замислила новин:

Зроблять замок, зроблять пошту,
На стіні наліплять млин...
— Все, спиніться! Досить, досить! —
Мама каже навздогін.

— На сьогодні натрудились,
Наліпили через край.
Ну тепер ходи, Назарчик,
Й ти, Марійко, помагай.

Треба з килима прибрати
Незалиплі ще шматки,
Плями всюди постирати...
Ей, куди це ви? Куди?!

Що, мені лишили діло?
Ні, оце вже вам не жарт!
Треба, любі, пам’ятати —
Дім псувать ніяк не варт!

Вчора створила пост з цим віршиком, а з ним щось трапилось - не відкривається.